Юрія Іллєнка 30, маєток Баккалинського

Матеріал з Енциклопедія громадянина
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця довідка у процесі створення, інформація може швидко змінюватися
Зелені посилання - це пруфи, а блакитні посилання це реєстри

За даними історико-культурного довідника Мапа Реновації, цей одноповерховий будинок був побудований у 1899-1901 роках і належав Пилипу Степановичу Баккалинському, учаснику російсько-турецької війни на Балканах. Більше про історію маєтку можна дізнатися з допису краєзнавця та гіда Антона Короба.

Вид на маєток з вулиці, GoogleMaps, 2021 рік

Наразі маєток знаходиться під загрозою знищення - у квітні 2021 року депутати Київради віддали землю під ним компанії Амелін-30, для нового будівництва.

Передісторія, зібрана активістами Мапи Реновації[ред.]

2012[ред.]

23 січня 2012 року Міністерство культури України вирішило, що цей старовинний будинок не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Згідно пізнішої заяви Міністерства, відмова у внесенні пам'яткі до реєстру була здійснена на основі висновку Експертної ради при Міністерстві, за підписом архітектора Миколи Дьоміна.

2020[ред.]

22 вересня 2020 року активісти Мапи Реновації повідомили про загрозу знищення шести київських історичних будівель через заплановані голосування Київради. Після цього під будівлею Київради відбулася акція Врятуй та збережи. Слово містянам на захист цих об'єктів культурної спадщини.

23 вересня 2020 року київська організація партії Європейська Солідарність зробила термінову заяву. Партія заявила, що ті діючі міські депутати, які одночасно були кандидатами від ЄС у нову Київраду, голосувати за знищення історичних будівель не будуть, оскільки їх пріоритетом є збереження культурної спадщини. Ця обіцянка не була виконана - після виборів за рішення про передачу ділянки під старовинним маєтком під забудову проголосували 20 депутатів новообраної фракції ЄС, тобто дві третини фракції.

2021[ред.]

14 квітня 2021 року, після того, як активісти привернули суспільну увагу до загрози знищення цього будинку, Міністерство культури зробило заяву з цього приводу. У заяві було наголошено на тому, що впродовж 10 років Міністерство не отримувало жодних заяв чи звернень від місцевої влади з приводу цього будинку. Міністерство наголосило, що готове розглянути повторно питання внесення будівлі до реєстру пам’яток місцевого значення - для того, щоб це відбулося, КМДА повинна надіслати до Міністерства відповідне звернення.

21 квітня 2021 року, напередодні пленарного засідання, активісти Мапи Реновації знову звернулися до київських депутатів з проханням не підтримувати рішення, яке гарантовано призведе до знищення історичного будинку, та повідомили про те, що київський Департамент охорони культурної спадщини вже розпочав процес надання будівлі охоронного статусу. Наступного дня 74 депутата Київради проголосували за рішення, яке передбачає будівництво на місці маєтку.

27 квітня 2021 року активісти повідомили про включення маєтку до Переліку об’єктів культурної спадщини Києва, як щойно виявленої пам'ятки. Коментарів про те, чому це рішення було прийнято одразу після голосування про передачу землі в оренду приватній компанії, а не перед цим голосуванням, Департамент не надавав.

Роль депутатів та фракцій Київради[ред.]

Проект рішення та постійні комісії[ред.]

Олександр Глухов

Ключова фігура у процесі рятування пам'ятки від знищення. Киянин, кандидат фізико-математичних наук, доцент Національного авіаційного університету. З 1992 року разом з родиною проживає в одній з квартир садиби.

Голосування на пленарних засіданнях[ред.]

Олександр Дядюк
Правозахисник, який на громадських засадах представляв інтереси Глухова у судах, звертався зі скаргами до прокуратури та мерії та відвідував засідання комісїй КМДА впродовж багатьох років боротьби за збереження садиби.

Публічні висловлювання депутатів[ред.]