Перехоплені розмови російських військових
З самого початку Лютої Війни Служба Безпеки України публікує записи перехоплених телефонних розмов російських окупантів на своїх офіційних Youtube- та Telegram- каналах.
У цій довідці зібрані посилання та короткі описи усіх перехоплень, опублікованих СБУ під час Лютої Війни.
Довідка містить велику кількість російської мови та нецензурної лексики - вони використані виключно для кращого розуміння "культурних кодів" російських окупантів, та їхніх родичів і друзів.
Зміст
Про втрати, страх та Збройні Сили України[ред.]
27 лютого: на мосту из ГостомЕля попали под обстрел
На одному з перших перехоплень, опублікованих СБУ під час війни, російський солдат розповідає: “...на мосту из ГостомЕля на Киев попали под обстрел, техника уничтожена полностью”. Повідомлення про вбитих та поранених закінчується проханням - “передайте в округ, нас надо вытаскивать - тут где-то поблизости укрАинская часть”.
3 березня: вот такая ебь
Російський ОМОНівець розповідає про бій під Гостомелем:«…они ехали колонной, красноярцы первые, наши вторые, за нашими кемера ехали, за кемеровскими ехал СОБР кемеровский. Короче, красноярцев расхуярили вообще в дым, там с танков, с минометов расхуячили. Наших расхуячили, кемера успели отскочить”. У розмові згадується командир на прізвище Павловський.
Висновок росіянин робить такий: “...вот такая ебь, ебать. Сколько там наваляло наших - хуй знает”.
10 березня: а Иванов, как он там?
Російський солдат, частина якого стоїть у Миколаївському аеропорту, обговорює з другом успіхи армії РФ з взяття Миколаєва:
- …Крылатых знаешь же капитана?
- Да.
- Двухсотый нах. Воловский тоже двухсотый нах.
- А Иванов, как он там?
- Иванов тоже, все, двухсотый. Полвторого батальона расхуярило вообще и командир полка ихний умер, ээ, погиб.
16 березня: пацаны уехали, а приезжают мертвяки
Солдат російської армії розповідає другу чи родичу про справи на фронті:
“...завтра отправляют нас, короче, на передок. А проехать вообще невозможно, обстреливают ебать колонны. Тут знаешь, сколько мертвяков приезжает двухсотых, ебанешься, оторваны ноги…”.
Розповідає і про тактику російських командирів: “городок один тут рядом, 10 километров от нас - его они объезжают, потому что там нацики закрылись короче там. И они объезжают к нашим чтоб проехать. А нацики их обстреливают с разного, с минометов со всех хуярят. Пацаны уехали, приезжают - ебать мертвяки, 30 человек вот привезли вчера...”. “Давай, аккуратней там, Азамат”, радить солдату у відповідь співбесідник.
16 березня: через город Суми еще ни одна наша колонна не выживала
Російський солдат-срочник розповідає матері, що знаходиться в оточенні - “въехали спокойно, а теперь выехать не можем”.
Каже, що вони тепер мають висуватися на Суми, “а через город Суми еще ни одна колонна наша не выживала. Не доезжала целой. Если все хорошо, если…я хотел бы сложить оружие перед командиром роты – чтобы не ехать через Суми”.
Мати хвилюється, що сина можуть віддати під трибунал та просить “не рваться в первые ряды”. Хлопець плаче.
Про накази вбивати мирних українців[ред.]
Про мародерство[ред.]
13 березня: такая охуенная мороженка
Російський солдат, який знаходиться на Сумщині, ділиться з дівчиною культурним шоком: “...бля, тут все настолько вкусное, на хуй ебать! Тут мороженкой угощали - ебать, она такая охуенная, на хуй!”. Інші українські продукти солдату також подобаються: “...сок пили, вообще, охуенный сок, блять! И стоит что-то там 13 или 15 гривен!”. Уточнює, що пригощали його “...пацаны, кто магазины хлопали” та що крадуть російські солдати усе, що бачать, навіть колеса з автомобілів.
Дівчина дивується низьким цінам, виражає сумніви у тому, що “спецоперацію” було потрібно починати, жаліється на те, що у них тепер не показуватимуть Прем'єр-лігу в телевізорі та на поганий сон через фотографії трупів, які публікують українці.
20 березня: им воровать нечего и они хотят дальше ехать
Деморалізований російський солдат розповідає матері “...мы привязаны к 40-му отряду, как бы мы им подчиняемся. Они такие, что мародерствуют, грабят, телефоны отбирают у граждан…я думал, что здесь мы уже тихо-мирно сидим, им воровать нечего, и они хотят ехать дальше, а что там дальше - неизвестно…там нерусских очень много в этом отряде…».
“Короче, Антоша, подписывай и ну его на хер!”, резюмує мати, маючи на увазі відмову від участі у війні.
Про відступ від Києва[ред.]
1 квітня: фу, лохи, обосралися
Чоловік, який знаходиться в російському тилу, експресивно розповідає російському солдату, який знаходиться у Київській області: “...оттудова на хуй хочут выводить, ебанаврот, предали российскую армию…сейчас вообще все в спину плевать будут на хуй…столькко солдат погубили на хуй - и сдаться?”. Солдат погоджується та каже, що по них стріляють, а вони, хоч і стріляють у відповідь, але не знають, долітають снаряди, чи ні.
Чоловік із тилу обурюється “...а чо у нас вооружение такое, или все это пиздеж?”. “Да беспонтовое все”, байдуже відповідає солдат.
Чоловік не стримує емоцій: “А, это реклама больше была на хуй? Еб твою мать, позор блядь, вова путин. Сейчас ему голову отрежут на хуй где-нибудь…обратно приедете-то, вас заклюют на хуй в спину-то вам…скажут - фу, лохи блядь, обосралися”.
