Перехоплені розмови російських військових
З самого початку Лютої Війни Служба Безпеки України публікує записи перехоплених телефонних розмов російських окупантів на своїх офіційних Youtube- та Telegram- каналах. Також перехоплення публікує офіційний канал Головного Управління Розвідки МО України.
У цій довідці зібрані короткі описи та посилання на усі перехоплення, що були опубліковані СБУ та ГУР під час Лютої Війни.
Довідка містить велику кількість російської мови та нецензурної лексики - вони використані виключно для кращого розуміння "культурних кодів" російських окупантів, та їхніх родичів і друзів.
Зміст
- 1 Про втрати, страх та Збройні Сили України
- 2 Про накази вбивати мирних українців
- 3 Про звірства російських солдатів на українській землі
- 4 Про мародерство
- 5 Про відступ від Києва
- 6 Про відношення командирів та забезпечення армії РФ
- 7 Говорять російські родичі
- 8 Про страх, саботаж та небажання російських солдатів воювати
- 9 Про примусову мобілізацію в ОРДЛО
Про втрати, страх та Збройні Сили України[ред.]
27 лютого: на мосту из ГостомЕля попали под обстрел
На одному з перших перехоплень, опублікованих СБУ під час війни, російський солдат розповідає: “...на мосту из ГостомЕля на Киев попали под обстрел, техника уничтожена полностью”. Повідомлення про вбитих та поранених закінчується проханням - “передайте в округ, нас надо вытаскивать - тут где-то поблизости укрАинская часть”.
3 березня: вот такая ебь
Російський ОМОНівець розповідає про бій під Гостомелем:«…они ехали колонной, красноярцы первые, наши вторые, за нашими кемера ехали, за кемеровскими ехал СОБР кемеровский. Короче, красноярцев расхуярили вообще в дым, там с танков, с минометов расхуячили. Наших расхуячили, кемера успели отскочить”. У розмові згадується командир на прізвище Павловський.
Висновок росіянин робить такий: “...вот такая ебь, ебать. Сколько там наваляло наших - хуй знает”.
10 березня: а Иванов, как он там?
Російський солдат, який знаходиться у Миколаївському аеропорту, обговорює з другом успіхи армії РФ з взяття Миколаєва:
- …Крылатых знаешь же капитана?
- Да.
- Двухсотый нах. Воловский тоже двухсотый нах.
- А Иванов, как он там?
- Иванов тоже, все, двухсотый. Полвторого батальона расхуярило вообще и командир полка ихний умер, ээ, погиб.
13 березня: равнять города, хохлов давить
Російський окупант, який знаходиться під Херсоном, куда потрапив з території Криму, їдучи, нібито у Чечню, розповідає дружині багато цікавих деталей.
Про успіхи російської армії: “сегодня десантники, 900 человек было в полку, 300 осталось…БМП стояла, а турецкая ракета, Байрактар, блядь, залетел, на хуй, и прям в открытый люк ей…я заглянул - там ебать, фарш лежит…мозги вживую первый раз увидел”.
Про забезпечення армії: “по помойкам роемся…часть воинскую тут захватили, разжились гранатометами…мы приехали - 4 рожка (это очень мало если чо), пулеметчики вообще пустые”.
Про прогноз на майбутнє: “...не знаю, дело к концу. Либо с завтрашнего дня всех равнять начнем на хуй, подряд, эти города ебучие, хохлов давить...либо все, домой, на хуй, в ближайшее время”.
16 березня: пацаны уехали, а приезжают мертвяки
Солдат російської армії розповідає другу чи родичу про справи на фронті:
“...завтра отправляют нас, короче, на передок. А проехать вообще невозможно, обстреливают ебать колонны. Тут знаешь, сколько мертвяков приезжает двухсотых, ебанешься, оторваны ноги…”.
Розповідає і про тактику російських командирів: “городок один тут рядом, 10 километров от нас - его они объезжают, потому что там нацики закрылись короче там. И они объезжают к нашим чтоб проехать. А нацики их обстреливают с разного, с минометов со всех хуярят. Пацаны уехали, приезжают - ебать мертвяки, 30 человек вот привезли вчера...”. “Давай, аккуратней там, Азамат”, радить солдату у відповідь співбесідник.
17 березня: пиздюлей получили – спрятались, пиздюлей получили – спрятались
Російський солдат, який знаходиться під Маріуполем, розповідає дружині про воєнну тактику армії РФ: “...пиздюлей получили - спрятались. Пиздюлей получили - спрятались. Ничо мы не делаем, прячемся мы нахуй”.
Дружина намагається підтримати солдата - питає “ну а чо делать-то?”.
“...я заебался уже бинтовать всех и конечности грузить, нахуй. Двухсотых море, море, просто море, я столько не видел конечностей никогда в своей жизни, блядь…Эти ебаные кадыровцы, они просто отступили и все! Всем похуй!...пиздец”, відповідає дружині солдат.
17 березня: а пацаны, которые сзади, все, короче, мертвые
Російський солдат говорить батькам: “…нас вообще кидануло наше руководство, оно отступило….мы ехали на “Урале”, я в кабине сидел, а пацаны, которые сзади, все, короче, мертвые - с танка хуйнули прям в кабину нам…потом нас с артиллерии расстреляли, у меня прямой бой был, меня вплотную чуть не расстреляли с автомата…ну хоть из кольца вырвались”.
У хлопця паморочиться у голові, але медики кажуть “…можешь даже не подходить. Ты ходишь, так что иди бери автомат и снова иди в бой”.
20 березня: наша задача - просто съебываться
Російський солдат розповідає жінці про ситуацію на фронті: “...наша армия уже не справляется, дохуя потерь понесла…70 процентов боевой техники нету уже, разъебали…нас тут 13-14 человек, в доме тут засели…комбат сказал, мне похуй на задачи остальных, наша задача просто съебываться ”.
“Ну а вы почему не хуярите никого??”, обурено питає дружина.
“С чего блядь? У меня есть пушка? Не та война, вообще не та, блядь. Не знаю, почему так - я думал, что в России заебись, а оказывается нихуя не заебись.”, відповідає окупант.
Про накази вбивати мирних українців[ред.]
12 березня: можно спать со спокойной душой
Солдат армії РФ, який знаходиться під Харковом, розповідає “...с ЛНРа приехали две тысячи ополченцев, кто хотят воевать. Вообще пиздец мало их осталось, человек 20-25. Теперь с ДНРа едут…теперь сказали всех хуярить, всех подряд - гражданские, дети, не дети, всех хуярить сказали, всех”.
Розповідає і про те, як виконуються такі накази: “...вот только что снайпер на вышке который сидел, троих за забором убил, которые фонариком чота в нашу сторону просто светили. Троих убил, вниз спустился, перезарядился, стояли, разговаривали. Теперь можно спокойно спать, говорит. Со спокойной душой.”
19 березня: путин дал им время съебаться, а они не съебались
Російський солдат розповідає другу про те, як “...начали хуярить пятиэтажку - всю расхуячили на хуй. Может там чота разведка сказала, что там типа эти…”. Переказує історію про те, нібито в українських житлових будинках цілі поверхи забиті кулеметниками і гранатометниками, на верхніх поверхах сидять снайпери, а на дахах – протитанкова зброя, ракетні установки та джавеліни.
“...Сказали заебашить эту блядь, высотку, сказали надо будет сдалека хуярить…и похуй что там мирные жители. Путин дал им время на хуй съебаться, они не съебались на хуй. Мясорубочка будет там на хуй!”, радіє росіянин.
29 березня: Скряговку сравнять с землей от восточной до западной стороны
Розмовляють офіцери армії РФ під позивними “Вєнєц” та “Ратник”. Один з них, за даними СБУ, командир 4-ї танкової дивізії полковник Журавльов Євген Миколайович.
У першій розмові, після обміну скаргами на те, що їх обох “поливают пиздец как”, Ратник повідомляє - “...я щас лупанул туда, откуда могут бить. Там жилые кварталы, они сейчас опять обидятся и будут работать”.
“Давай, лупи везде…по населенным пунктам прям хуярь, блядь…Куриловка, Рябушки - вот эти два населенных пункта почистяй…ебани туда на хуй побольше, чтоб сравнять эти два села”, дозволяє Вєнєц.
У другій розмові Вєнєц наказує Ратнику - “отработать надо по Скряговке “богами войны”, сравнять с землей от восточной до западной стороны”.
5 квітня: есть гражданские – в расход, сука, всех
Російський солдат скаржиться командиру на “...двух человек из рощи, по гражданке…”. «Да валите их всех нахуй…есть гражданские – в расход сука всех!», наказує командир у відповідь.
Інший солдат з переляку розповідає про фантастичну кількість українських воїнів, яка, нібито, засіла у селі під Маріуполем - “…их группировка там, 150 тысяч…а нас, ебать, если 3 тысячи есть, это заебись… они же слева-справа, они нас в кольцо, по ходу, берут, нахуй. Теперь мы в обороне, ебать, а не в наступлении…меня сам факт смутил, что их так много, а нас так мало и нас нет поддержки, ничего…”.
Про звірства російських солдатів на українській землі[ред.]
26 березня: женщину взрослую изнасиловали и 16-летнюю девчонку
Російський солдат розповідає жінці: “…тут люди уже дичают, уже не знают чо делать иной раз: то с РПГ просто так ебнут, то у кого-то в БМП заклинит проводка, блядь, 30-ку залпом въебут. Я ваще в ахере. В соседней вон деревне пацаны просто пошли женщину взрослую изнасиловали и 16 летнюю девчонку, на хуй…расстрелять бы их на хуй”.
30 березня: про групове зґвалтування неповнолітньої українки та поїдання собак
У першій розмові російський солдат розважає свою дружину, розповідаючи, що «…тут, короче, вообще, танкиста три взяли девчонку изнасиловали…три танкиста, 16-летнюю девчонку…».
У другій розмові інший росіянин розповідає батькові: «…да нормально, позавчера алабая захренарили». На здивоване батькове: «Что, собак едите что-ли? А что, есть нечего, что ли?», спокійно відповідає, що сухпайки є, але ж вони вже набридли, а «….кур с гусями всех похреновили уже».
Навіть у батька це викликає огиду: «…блядь, армия наша, называется…блин, ну вообще охренеть…»
2 квітня: як росіяни полюють на дітей у Маріуполі та їдять собак
Дружина російського солдата розповідає чоловіку про оприлюднене відео кадирівців, на якому ті влаштовують «сафарі» на дітей в Маріуполі: біжать за українською дівчинкою-підлітком та стріляють їй по ногах.
“Да, это тоже черти”, спокийно підтверджує чоловік, та починає вихвалятися захопленими під Києвом трофеями: «…вчера вон, в деревню ходили, машины понабрали себе, нахуй. Хюндайчик стоит новенький, заебатый, ключи, все есть, заводится…”. “Ойо, кто о чем думает!”, сміється дружина.
Другий російський солдат розповідає батькові, що вони їдять українських собак. Мовляв, з харчуванням у них все нормально: «…собаку зарезали, съели, нормально», бо просто «….нутрии закончились». РОзповідаючи про це, солдат сміється.
7 квітня: насилують дітей та стріляють у ноги
Українська літня жінка з села Тарасівка Запорізької області несамовито ридає та розповідає сину-бойовику ДНР про звірства росіян на окупованій території:
«…я не знаю, що це робиться тут! Ти мені об’ясни, бо я тут у сім’ї і за батька, і за чоловіка, і за все. Тут страшне, що робиться. Куди мені Соню ховать? Вони лізуть у хату і насилують, і що хочеш! Ми їм ковбаси, ми їм пиріжки…Ти мені об’ясняв за бендерів, я тобі повірила і зненавиділа їх! А тепер кого мені ненавидіть? Вони залазять у хати, насилують дітей! І стріляють у ноги! Оце я побачила, оце я побачила…Ти мені скажи, що мені робить?”.
“...ну если есть возможность уехать - уезжайте куда-то”, спокійно радить син матері, яка виє від горя. Він сам стоїть з армією РФ десь біля Херсона.
“...я тобі всігда вірила, ти мені за бандерів казав, я тобі правда повірила…якби я знала, шо отак закончиться, я б тебе нікуди не відпустила…я не поїду. Чого вони такі, Серьожа? Для чого вони насилують дітей?...Вони під’їзжджають і питають хлопці, де тут молоді дівчата, бо вони міняють на солярку. Це вояки, чи шо? У нас через хату тут торгують самогоном. Вони понапивалися…Соні, моїй онучці 14 год, Саші 10…ти мені скажи, с красними лєнтами це хто їде? Тут ціла колона проїжджала з красними лєнтами”.
Відповісти на це сину нічого, він переважно мовчить.
14 квітня: мой «трактор» спокойно машину переезжает
Російський солдат, який на момент запису розмови стояв під Києвом, сміється та розповідає: “... я теперь знаю, что мой «трактор» спокойно машину переезжает”.
“И с какой скоростью надо ехать?” – питає співрозмовник, який також сміється.
«Я ебашил где то километров 40 в час. Перелетел, дайбоже, думал, блядь, обратно на колеса не встанет”, уточнює росіянин.
“У тебя наверное спортивный интерес был, да? Получится - не получится?”, цікавиться співрозмовник і знову сміється.
15 квітня: звір Салават Сарсенов
Російський солдат, 27-річний Салават Сарсенов з Астрахані, вихваляється перед своїм другом катуванням українських військовополонених.
«…пленных привозили, ебать, я над ними издевался…сука, блядь, и пальцы отрублю, и кисть отрублю! Ставь на лопату, на кирпич: «ааааа», орёт!», смакує деталі російський кат. Зізнається, що навіть колеги дивуються його жорстокості: «сука, Салават, ты откуда дикарь такой взялся?».
Салават Сарсенов - контрактник, на момент публікації запису його підрозділ безуспішно намагався просунутися на Запорізькому напрямку. Його матір звуть Зульфія Сарсенова.
Про мародерство[ред.]
13 березня: такая охуенная мороженка
Російський солдат, який знаходиться на Сумщині, ділиться з дівчиною культурним шоком: “...бля, тут все настолько вкусное, на хуй ебать! Тут мороженкой угощали - ебать, она такая охуенная, на хуй!”. Інші українські продукти солдату також подобаються: “...сок пили, вообще, охуенный сок, блять! И стоит что-то там 13 или 15 гривен!”. Уточнює, що пригощали його “...пацаны, кто магазины хлопали” та що крадуть російські солдати усе, що бачать, навіть колеса з автомобілів.
Дівчина дивується низьким цінам, виражає сумніви у тому, що “спецоперацію” було потрібно починати, жаліється на те, що у них тепер не показуватимуть Прем'єр-лігу в телевізорі та на поганий сон через фотографії трупів, які публікують українці.
20 березня: им воровать нечего и они хотят дальше ехать
Деморалізований російський солдат розповідає матері “...мы привязаны к 40-му отряду, как бы мы им подчиняемся. Они такие, что мародерствуют, грабят, телефоны отбирают у граждан…я думал, что здесь мы уже тихо-мирно сидим, им воровать нечего, и они хотят ехать дальше, а что там дальше - неизвестно…там нерусских очень много в этом отряде…».
“Короче, Антоша, подписывай и ну его на хер!”, резюмує мати, маючи на увазі відмову від участі у війні.
Про відступ від Києва[ред.]
1 квітня: сейчас вообще все в спину плевать будут
Чоловік, який знаходиться в російському тилу, експресивно розповідає російському солдату, який знаходиться у Київській області: “...оттудова на хуй хочут выводить, ебанаврот, предали российскую армию…сейчас вообще все в спину плевать будут на хуй…столько солдат погубили на хуй - и сдаться?”. Солдат погоджується та каже, що по них стріляють, а вони, хоч і стріляють у відповідь, але не знають, долітають снаряди, чи ні.
Чоловік із тилу обурюється “...а чо у нас вооружение такое, или все это пиздеж?”. “Да беспонтовое все”, байдуже відповідає солдат.
Чоловік не стримує емоцій: “А, это реклама больше была на хуй? Еб твою мать, позор блядь, вова путин. Сейчас ему голову отрежут на хуй где-нибудь…обратно приедете-то, вас заклюют на хуй в спину-то вам…скажут - фу, лохи блядь, обосралися”.
3 квітня: зачем тебе говорить правду, если ты переживать будешь
Російський солдат розповідає дружині про відступ від Києва: «…пизды мы тут отхватываем и съебываемся сейчас…отступаем. Мы сегодня ушли, первая группа, автра остатки съебываются. Потому что сегодня или завтра там наступление будет. Либо послезавтра», – розповідає загарбник.
Дружина розгублено запитує, а як же російські новини про те, що “берут один за одним города”? «Все пиздобольство. Потому что зачем тебе говорить правду, если ты переживать будешь?», коментує чоловік.
Про відношення командирів та забезпечення армії РФ[ред.]
Говорять російські родичі[ред.]
11 березня: типа рот закрой
У розмові з дівчиною російський солдат каже: “ходят радостные новости - мы в Белоруссию скоро поедем, будем ждать подкрепления…у нас просто мало людей осталось, много погибло, много раненых”.
Дівчина у відповідь меланхолійно розповідає, що “вон, бабе одной сказал свой мужик, который тоже с вами там, типа что тут дохуя умирает…она панику навела и ей короче, сказали типа рот закрой либо тебе будет плохо и твоему мужу”.
Про страх, саботаж та небажання російських солдатів воювати[ред.]
16 березня: через город Суми еще ни одна наша колонна не выживала
Російський солдат-срочник розповідає матері, що знаходиться в оточенні - “въехали спокойно, а теперь выехать не можем”.
Каже, що вони тепер мають висуватися на Суми, “а через город Суми еще ни одна колонна наша не выживала. Не доезжала целой. Если все хорошо, если…я хотел бы сложить оружие перед командиром роты – чтобы не ехать через Суми”.
Мати хвилюється, що сина можуть віддати під трибунал та просить “не рваться в первые ряды”. Хлопець плаче.
Про примусову мобілізацію в ОРДЛО[ред.]
21 березня: какой с меня снайпер, я одним глазом не вижу вообще
Один російський окупант розповідає про операцію на Херсонщині: «Вчера только с зачистки вернулся - с восьмиста нахуй человек ебать, сто пятьдесят вышло нахуй».
Другий солдат скаржиться, що його керівництво бреше і доповідає нагору про 60-70% комплектування бригади, хоча насправді: «…мало очень. Триста двух человек досчитаться не могут, где они. Ты представляешь - триста два, это с нашей части только. Это не считая тех, которых уже нету и которые лежат в больницах».
Третій шокований підходом командування до людей з ОРДЛО: “...только этих ополченцев вывезли из-под минометов. Командование - твари, хотели людей на мясо кинуть…я думал они добровольцы, ополченцы эти, которые с Донбасса, а их менты забирали прям…мужик стоит со снайперкой , смотрю - у него глаз вообще заплывший, говорит, какой с меня снайпер, я одним глазом не вижу вообще. Половина еле ходит…”.
