Правила публічного діалогу
Зміст
Принципи публічного діалогу Енциклопедії[ред.]
Метод публічного діалогу Енциклопедії - це виключення гіпотез. Він базується на методі Сократа, а на практиці його можна звести до кількох принципів.
1. Діалог неможливий без дотримання базових правил ввічливості всіма учасниками, тому ввічливість є необхідною умовою участі.
2. Аргументами у діалозі можуть бути пруфи (документи, фото, чи відео) та логічні припущення або висновки. Аргумент не може бути посиланням на думку експерта. Аргумент не може бути посиланням на відчуття, бо “...істинні поняття, згідно філософії Сократа, загальнозначимі та загальнообов’язкові завдяки спільності розуму у всіх людях; тому вони вище випадкових та суперечливих показань почуттів; на них заснована наука, тоді як чуттєві дані можуть дати початок лише “думці””.
3. Редактори Енциклопедії дають свою згоду на зміну перевірених текстів чи правил поведінки у випадках, коли аргументи опонента є переконливими, тобто коли початковий текст/правило не витримують бомбардування аргументами.
4. Результат діалогу зберігається у вигляді скріншотів у історіях змін незалежно від того, чи був у результаті нього змінений текст.
Правила взаємодії у фейсбук-групі публічного діалогу[ред.]
1. Мови діалогу у групі - українська, російська та англійська. Але всі тексти Енциклопедії на даному етапі її розвитку пишуться виключно українською мовою.
2. Відповідь від редактора Енциклопедії буде на всі адекватні питання.
3. Адекватні питання - це питання, автор яких вважає за потрібне щось змінити у будь-якому з текстів Енциклопедії та поводить себе ввічливо.
4. Після обговорення у кожному випадку буде прийматися рішення про внесення (або невнесення) змін до тексту.
5. Учасник групи може бути відправлений у бан після третього порушення принципів діалогу Енциклопедії. Приводів для бану є три:
- хамська поведінка: неспровоковане порушення поважного відношення один до одного, як норми міжособистісного спілкування,
- реклама у групі (у тому числі політична),
- регулярні порушення правил публічного діалогу. Наприклад, систематичні намагання використати у якості аргумента відчуття, власну інтуїцію, чи посилання на думку експерта замість пруфа.