Перехоплені розмови російських військових
З самого початку Лютої Війни Служба Безпеки України публікує записи перехоплених телефонних розмов російських окупантів на своїх офіційних Youtube- та Telegram- каналах.
У цій довідці зібрані посилання та короткі описи усіх перехоплень, опублікованих СБУ під час Лютої Війни.
Довідка містить велику кількість російської мови та нецензурної лексики - вони використані виключно для кращого розуміння "культурних кодів" російських окупантів, та їхніх родичів і друзів.
Зміст
Про втрати, страх та Збройні Сили України[ред.]
27 лютого: на мосту из ГостомЕля попали под обстрел
На одному з перших перехоплень, опублікованих СБУ під час війни, російський солдат розповідає: “...на мосту из ГостомЕля на Киев попали под обстрел, техника уничтожена полностью”. Повідомлення про вбитих та поранених закінчується проханням - “передайте в округ, нас надо вытаскивать - тут где-то поблизости укрАинская часть”.
3 березня: вот такая ебь
Російський ОМОНівець розповідає про бій під Гостомелем:«…они ехали колонной, красноярцы первые, наши вторые, за нашими кемера ехали, за кемеровскими ехал СОБР кемеровский. Короче, красноярцев расхуярили вообще в дым, там с танков, с минометов расхуячили. Наших расхуячили, кемера успели отскочить”. У розмові згадується командир на прізвище Павловський.
Висновок росіянин робить такий: “...вот такая ебь, ебать. Сколько там наваляло наших - хуй знает”.
10 березня: а Иванов, как он там?
Російський солдат, який знаходиться у Миколаївському аеропорту, обговорює з другом успіхи армії РФ з взяття Миколаєва:
- …Крылатых знаешь же капитана?
- Да.
- Двухсотый нах. Воловский тоже двухсотый нах.
- А Иванов, как он там?
- Иванов тоже, все, двухсотый. Полвторого батальона расхуярило вообще и командир полка ихний умер, ээ, погиб.
16 березня: пацаны уехали, а приезжают мертвяки
Солдат російської армії розповідає другу чи родичу про справи на фронті:
“...завтра отправляют нас, короче, на передок. А проехать вообще невозможно, обстреливают ебать колонны. Тут знаешь, сколько мертвяков приезжает двухсотых, ебанешься, оторваны ноги…”.
Розповідає і про тактику російських командирів: “городок один тут рядом, 10 километров от нас - его они объезжают, потому что там нацики закрылись короче там. И они объезжают к нашим чтоб проехать. А нацики их обстреливают с разного, с минометов со всех хуярят. Пацаны уехали, приезжают - ебать мертвяки, 30 человек вот привезли вчера...”. “Давай, аккуратней там, Азамат”, радить солдату у відповідь співбесідник.
17 березня: пиздюлей получили – спрятались, пиздюлей получили – спрятались
Російський солдат, який знаходиться під Маріуполем, розповідає дружині про воєнну тактику армії РФ: “...пиздюлей получили - спрятались. Пиздюлей получили - спрятались. Ничо мы не делаем, прячемся мы нахуй”.
Дружина намагається підтримати солдата - питає “ну а чо делать-то?”.
“...я заебался уже бинтовать всех и конечности грузить, нахуй. Двухсотых море, море, просто море, я столько не видел конечностей никогда в своей жизни, блядь…Эти ебаные кадыровцы, они просто отступили и все! Всем похуй!...пиздец”, відповідає дружині солдат.
20 березня: наша задача - просто съебываться
Російський солдат розповідає жінці про ситуацію на фронті: “...наша армия уже не справляется, дохуя потерь понесла…70 процентов боевой техники нету уже, разъебали…нас тут 13-14 человек, в доме тут засели…комбат сказал, мне похуй на задачи остальных, наша задача просто съебываться ”.
“Ну а вы почему не хуярите никого??”, обурено питає дружина.
“С чего блядь? У меня есть пушка? Не та война, вообще не та, блядь. Не знаю, почему так - я думал, что в России заебись, а оказывается нихуя не заебись.”, відповідає окупант.
21 березня: какой с меня снайпер, я одним глазом не вижу вообще
Один російський окупант розповідає про операцію на Херсонщині: «Вчера только с зачистки вернулся - с восьмиста нахуй человек ебать, сто пятьдесят вышло нахуй».
Другий солдат скаржиться, що його керівництво бреше і доповідає нагору про 60-70% комплектування бригади, хоча насправді: «…мало очень. Триста двух человек досчитаться не могут, где они. Ты представляешь - триста два, это с нашей части только. Это не считая тех, которых уже нету и которые лежат в больницах».
Третій шокований підходом командування до людей з ОРДЛО: “...только этих ополченцев вывезли из-под минометов. Командование - твари, хотели людей на мясо кинуть…я думал они добровольцы, ополченцы эти, которые с Донбасса, а их менты забирали прям…мужик стоит со снайперкой , смотрю - у него глаз вообще заплывший, говорит, какой с меня снайпер, я одним глазом не вижу вообще. Половина еле ходит…”.
Про накази вбивати мирних українців[ред.]
12 березня: можно спать со спокойной душой
Солдат армії РФ, який знаходиться під Харковом, розповідає “...с ЛНРа приехали две тысячи ополченцев, кто хотят воевать. Вообще пиздец мало их осталось, человек 20-25. Теперь с ДНРа едут…теперь сказали всех хуярить, всех подряд - гражданские, дети, не дети, всех хуярить сказали, всех”.
Розповідає і про те, як виконуються такі накази: “...вот только что снайпер на вышке который сидел, троих за забором убил, которые фонариком чота в нашу сторону просто светили. Троих убил, вниз спустился, перезарядился, стояли, разговаривали. Теперь можно спокойно спать, говорит. Со спокойной душой.”
19 березня: путин дал им время съебаться, а они не съебались
Російський солдат розповідає другу про те, як “...начали хуярить пятиэтажку - всю расхуячили на хуй. Может там чота разведка сказала, что там типа эти…”. Переказує історію про те, нібито в українських житлових будинках цілі поверхи забиті кулеметниками і гранатометниками, на верхніх поверхах сидять снайпери, а на дахах – протитанкова зброя, ракетні установки та джавеліни.
“...Сказали заебашить эту блядь, высотку, сказали надо будет сдалека хуярить…и похуй что там мирные жители. Путин дал им время на хуй съебаться, они не съебались на хуй. Мясорубочка будет там на хуй!”, радіє росіянин.
Про мародерство[ред.]
13 березня: такая охуенная мороженка
Російський солдат, який знаходиться на Сумщині, ділиться з дівчиною культурним шоком: “...бля, тут все настолько вкусное, на хуй ебать! Тут мороженкой угощали - ебать, она такая охуенная, на хуй!”. Інші українські продукти солдату також подобаються: “...сок пили, вообще, охуенный сок, блять! И стоит что-то там 13 или 15 гривен!”. Уточнює, що пригощали його “...пацаны, кто магазины хлопали” та що крадуть російські солдати усе, що бачать, навіть колеса з автомобілів.
Дівчина дивується низьким цінам, виражає сумніви у тому, що “спецоперацію” було потрібно починати, жаліється на те, що у них тепер не показуватимуть Прем'єр-лігу в телевізорі та на поганий сон через фотографії трупів, які публікують українці.
20 березня: им воровать нечего и они хотят дальше ехать
Деморалізований російський солдат розповідає матері “...мы привязаны к 40-му отряду, как бы мы им подчиняемся. Они такие, что мародерствуют, грабят, телефоны отбирают у граждан…я думал, что здесь мы уже тихо-мирно сидим, им воровать нечего, и они хотят ехать дальше, а что там дальше - неизвестно…там нерусских очень много в этом отряде…».
“Короче, Антоша, подписывай и ну его на хер!”, резюмує мати, маючи на увазі відмову від участі у війні.
Про відступ від Києва[ред.]
1 квітня: сейчас вообще все в спину плевать будут
Чоловік, який знаходиться в російському тилу, експресивно розповідає російському солдату, який знаходиться у Київській області: “...оттудова на хуй хочут выводить, ебанаврот, предали российскую армию…сейчас вообще все в спину плевать будут на хуй…столько солдат погубили на хуй - и сдаться?”. Солдат погоджується та каже, що по них стріляють, а вони, хоч і стріляють у відповідь, але не знають, долітають снаряди, чи ні.
Чоловік із тилу обурюється “...а чо у нас вооружение такое, или все это пиздеж?”. “Да беспонтовое все”, байдуже відповідає солдат.
Чоловік не стримує емоцій: “А, это реклама больше была на хуй? Еб твою мать, позор блядь, вова путин. Сейчас ему голову отрежут на хуй где-нибудь…обратно приедете-то, вас заклюют на хуй в спину-то вам…скажут - фу, лохи блядь, обосралися”.
3 квітня: зачем тебе говорить правду, если ты переживать будешь
Російський солдат розповідає дружині про відступ від Києва: «…пизды мы тут отхватываем и съебываемся сейчас…отступаем. Мы сегодня ушли, первая группа, автра остатки съебываются. Потому что сегодня или завтра там наступление будет. Либо послезавтра», – розповідає загарбник.
Дружина розгублено запитує, а як же російські новини про те, що “берут один за одним города”? «Все пиздобольство. Потому что зачем тебе говорить правду, если ты переживать будешь?», коментує чоловік.
Як справи у російських родичів[ред.]
11 березня: типа рот закрой
У розмові з дівчиною російський солдат каже: “ходят радостные новости - мы в Белоруссию скоро поедем, будем ждать подкрепления…у нас просто мало людей осталось, много погибло, много раненых”.
Дівчина у відповідь меланхолійно розповідає, що “вон, бабе одной сказал свой мужик, который тоже с вами там, типа что тут дохуя умирает…она панику навела и ей короче, сказали типа рот закрой либо тебе будет плохо и твоему мужу”.
Про саботаж та небажання воювати солдатів армії РФ[ред.]
16 березня: через город Суми еще ни одна наша колонна не выживала
Російський солдат-срочник розповідає матері, що знаходиться в оточенні - “въехали спокойно, а теперь выехать не можем”.
Каже, що вони тепер мають висуватися на Суми, “а через город Суми еще ни одна колонна наша не выживала. Не доезжала целой. Если все хорошо, если…я хотел бы сложить оружие перед командиром роты – чтобы не ехать через Суми”.
Мати хвилюється, що сина можуть віддати під трибунал та просить “не рваться в первые ряды”. Хлопець плаче.
