Перехоплені розмови російських військових

Ця довідка у процесі створення, інформація може швидко змінюватися

- це пруфи, а блакитні посилання це реєстри

Скріншоти з обкладинок відео

З самого початку Лютої Війни Служба Безпеки України публікує записи перехоплених телефонних розмов російських окупантів на своїх офіційних Youtube- та Telegram- каналах. Також перехоплення публікує офіційний канал Головного Управління Розвідки МО України.

У цій довідці збираються короткі описи та посилання на усі перехоплення, що були опубліковані СБУ та ГУР під час Лютої Війни. Наразі оброблений період з 24 лютого по 12 травня - 149 перехоплень.
Довідка містить велику кількість російської мови та нецензурної лексики - вони використані виключно для кращого розуміння "культурних кодів" російських окупантів, та їхніх родичів і друзів.

Довідку створено за допомоги волонтера Анни-Євгенії Янченко💛

Зміст

1 Війна в Україні очима російських солдатів
- 1.1 Страшні втрати, страшні ЗСУ
- 1.2 Про саботаж та небажання російських солдатів воювати
2 Про звірства російської армії в Україні
3 Традиції та звичаї російської армії
4 Окремі групи росіян та солдатів російської армії
5 Про окремі події
- 5.1 Як росіяни обстрілюють росію
- 5.2 Про відступ від Києва

Війна в Україні очима російських солдатів[ред.]

Страшні втрати, страшні ЗСУ[ред.]

27 лютого: на мосту из ГостомЕля попали под обстрел
На одному з перших перехоплень, опублікованих СБУ під час війни, російський солдат розповідає: "...на мосту из ГостомЕля на Киев попали под обстрел, техника уничтожена полностью". Повідомлення про вбитих та поранених закінчується проханням - "передайте в округ, нас надо вытаскивать - тут где-то поблизости укрАинская часть".

3 березня: вот такая ебь
Російський ОМОНівець розповідає про бій під Гостомелем: "…они ехали колонной, красноярцы первые, наши вторые, за нашими кемера ехали, за кемеровскими ехал СОБР кемеровский. Короче, красноярцев расхуярили вообще в дым, там с танков, с минометов расхуячили. Наших расхуячили, кемера успели отскочить". У розмові згадується командир на прізвище Павловський.

Висновок росіянин робить такий: "...вот такая ебь, ебать. Сколько там наваляло наших - хуй знает".

10 березня: а Иванов, как он там?
Російський солдат, який знаходиться у Миколаївському аеропорту, обговорює з другом успіхи армії РФ з взяття Миколаєва:
- …Крылатых знаешь же капитана?
- Да.
- Двухсотый нах. Воловский тоже двухсотый нах.
- А Иванов, как он там?

- Иванов тоже, все, двухсотый. Полвторого батальона расхуярило вообще и командир полка ихний умер, ээ, погиб.

13 березня: равнять города, хохлов давить
Російський окупант, який знаходиться під Херсоном, куда потрапив з території Криму, їдучи, нібито у Чечню, розповідає дружині багато цікавих деталей.
Про успіхи російської армії: "сегодня десантники, 900 человек было в полку, 300 осталось…БМП стояла, а турецкая ракета, Байрактар, блядь, залетел, на хуй, и прям в открытый люк ей…я заглянул - там ебать, фарш лежит…мозги вживую первый раз увидел".
Про забезпечення армії: "по помойкам роемся…часть воинскую тут захватили, разжились гранатометами…мы приехали - 4 рожка (это очень мало если чо), пулеметчики вообще пустые".
Про прогноз на майбутнє: "...не знаю, дело к концу. Либо с завтрашнего дня всех равнять начнем на хуй, подряд, эти города ебучие, хохлов давить...либо все, домой, на хуй, в ближайшее время".

16 березня: пацаны уехали, а приезжают мертвяки
Солдат російської армії розповідає другу чи родичу про справи на фронті:
"...завтра отправляют нас, короче, на передок. А проехать вообще невозможно, обстреливают ебать колонны. Тут знаешь, сколько мертвяков приезжает двухсотых, ебанешься, оторваны ноги…".

Розповідає і про тактику російських командирів: "городок один тут рядом, 10 километров от нас - его они объезжают, потому что там нацики закрылись короче там. И они объезжают к нашим чтоб проехать. А нацики их обстреливают с разного, с минометов со всех хуярят. Пацаны уехали, приезжают - ебать мертвяки, 30 человек вот привезли вчера...". "Давай, аккуратней там, Азамат", радить солдату у відповідь співбесідник.

17 березня: нас было человек 85, осталось 30
Окупант (який на війні встиг посивіти) розповідає дівчині про війну: "...мы когда сюда приехали, нас было человек 85, сейчас осталось человек 30…представь себе, видишь ежедневно трупы, тупо кого-то разрывает, у кого-то головы нет или там, ног, тела нету…".
"Фу", каже дівчина, "в смысле это украинцы"? "И наши, и украинцы", відповідає солдат.
Дівчина цікавиться, чи правда, що тим, хто виживе на цій війні, російська влада заплатить по 3 мільйони, але солдат у такі обіцянки вже не вірить, кажучи "нет, такого не будет. И вообще ничего не будет."

17 березня: а пацаны, которые сзади, все, короче, мертвые
Російський солдат говорить батькам: "…нас вообще кидануло наше руководство, оно отступило….мы ехали на "Урале", я в кабине сидел, а пацаны, которые сзади, все, короче, мертвые - с танка хуйнули прям в кабину нам…потом нас с артиллерии расстреляли, у меня прямой бой был, меня вплотную чуть не расстреляли с автомата…ну хоть из кольца вырвались".
У хлопця паморочиться у голові, але медики кажуть "…можешь даже не подходить. Ты ходишь, так что иди бери автомат и снова иди в бой".

20 березня: наша задача - просто съебываться
Російський солдат розповідає жінці про ситуацію на фронті: "...наша армия уже не справляется, дохуя потерь понесла…70 процентов боевой техники нету уже, разъебали…нас тут 13-14 человек, в доме тут засели…комбат сказал, мне похуй на задачи остальных, наша задача просто съебываться".
"Ну а вы почему не хуярите никого??", обурено питає дружина.

"С чего блядь? У меня есть пушка? Не та война, вообще не та, блядь. Не знаю, почему так - я думал, что в России заебись, а оказывается нихуя не заебись", відповідає окупант.

24 березня: тут никто никого не жалеет
Розповідає окупант, підрозділ якого намагається взяти в облогу Київ: "...осколками пацанов очень много убило уже…пацаны молодые, по 19, по 20 лет…страшно, прикинь - ты просто их уносишь и все…в один день 4 двухсотых…трехсотых вообще каждый день…при мне пацану минометом ноги оторвало, позавчера у пацана осколком полголовы снесло…тут никто никого не жалеет".

24 березня: осталося 2 машины и 2 танка
Розповідає російський солдат, якого кинули на захоплення Миколаєва:
"Вчера Точка-У на нас упала…6 трехсотых, один двухсотый. Все наши машины, нахуй, осталося 2 машины и 2 танка…все снаряды, еда вся, все вообще, просто ничего нету нахуй, ни воды, ни еды, ничего. Минимум 60% боевой готовности – минус".
"Вот пидарасы!", коментує обурений співрозмовник, а потім радить - "...сразу в отказную нахуй…ты не тот боец, который это умеет делать.
"Да тут мы все не те, у нас ничего нету нахуй…Николаев не могут взять, вообще никак не могут", скаржиться солдат.

27 березня: даже в Сирии такого не было
Російський солдат розповідає дружині про те, як страшно в Україні: "…каждый день я просыпаюсь с такой радостью, что я проснулся…в Сирии такого даже не было, ты понимаешь? Моментов таких даже не было в Сирии". Солдата не відправили на обіцяну ротацію, він не знає, коли зможе повернутися додому.
"Если Бог дал так - значит так и должно быть", заспокоює дружина чоловіка, який, судячи з висловлювань, воює вже у другій війні на боці країни-терориста.

30 березня: как крысы бегали
Російський солдат розповідає про успіхи на фронті: "...нас, короче, ебать, разъебали очень сильно…у нас вообще первый батальон разгонят, блядь, из-за потерь…ни у кого желания уже нету, боевой дух ни к черту…даже комбат не знает, какая у нас цель и задача. Первые 10 дней мы вообще как крысы бегали…настолько стыдно, позорно, понимаешь? Мы поехали к Николаеву ебашить его…артиллерия наша хуярит, мажет…а потом все нахуй сворачиваются…только успевали съебываться".
"Ну а че ты хотел, блядь? Вы только, блядь, пришли на войну, а они уже 8 лет ебашат", пояснює співрозмовник.

31 березня: наша бригада конкретно обосралась, тут вся армия тупая
Російський солдат розповідає дружині: "слухи такие, что отступаем вроде бы как…наша бригада конкретно обосралась. Потери есть, раненых много…тут вся армия у нас тупая, дебилы просто…Вообще мы тут нахер не нужны, непонятно для чего мы здесь, блин, находимся. Мы тут не можем выполнять задачи против такого противника, как против нас. То, что ты тогда говорила - что в Украине типа техника…блин, действительно, так и есть. Техника у них есть, блин".

7 квітня: 500 человек по кусочкам, в пакетах привезли
Російський солдат відповідає на питання дружини "Ты сейчас где находишься?" - "В аду". Сміється, коли жінка йому каже, що втрати РФ маленькі, "даже косаря нет".
Він каже: "В первые два дня только с нашей бригады 500 человек по кусочкам, в пакетах привезли. Мы огромные потери несем, огромнейшие. В плен много берут… Мы по мирным бьем...Сейчас мы дом заняли, в нем гражданские жили, мы их выгнали на хуй, теперь сидим тут, спим на полу… Едим что найдем, что поймаем".
"Когда вернусь, увольняюсь прям сразу, на хуй. Если вернусь…", резюмує росіянин.

8 квітня: все делайте, чтоб сын в армию не пошел
Російський солдат заздалегідь прощається з дружиною - з його роти залишилося лише 10 чоловік. Вона плаче: "Ты что, ты же всегда говоришь, что все будет хорошо, мы всех победим…".
А він їй: "Уже нет…не слушайте новости, ничо не слушайте…после первого числа я понял, что ничего не возможно. У нас два путя: либо двухсотыми, либо трехсотыми вернуться домой".
Солдат просить жінку виконати його останнє прохання щодо маленького сина: "Все делайте, чтобы он в армию не пошел! Как его начнут призывать, так мамку проси, пускай дядю Гену подключает. Скажи, пускай все сделает, чтобы его в армию не забрали! Ты меня слышишь, что я тебе говорю? Чтоб всеми любыми возможностями отмазали. Это будет мое последнее… чего я хочу".

9 квітня: нас хуячат, как котят
Дружина російського солдата каже: "По телевизору-то все отлично типа, все кто возвращаются, "ветеранку" получают....Три за ранение, говорил по новостям путин".
Чоловік їй відповідає: "три миллиона, и похороны оплатишь…я тебе не стал вчера говорить, всю роту расхуярили нашу. Авдеев двухсотый, Маркову ногу оторвало, Мыжик руку оторвало, в тяжелом состоянии, Валиев двухсотый, 13 раненых, 5 трупов… хуй знает, чего мы тут делаем…нас хуячат, как котят".

18 квітня: нас осталося человек четыреста + переклад англійською
Російський солдат, який знаходиться під Миколаєвом, розповідає дружині: "У нашего полка самые большие потери, блядь. Нас почти не осталось. Там было тысяча с чем-то человек, нас осталося человек четыреста".
Ще розповідає, що більше не вірить в перемогу Росії і що в нього почав їхати дах, а єдине, чим вони зараз займаються – втікають від українських воїнів. "Высунулся - ебать, пули над башкой…потом начали убегать…по нам начинает "Град" в жопу лупить…нас оттуда арта кроет, а с другой стороны, через железную дорогу, в лес забегают, короче, нас в кольцо берут, перестрелка начинается…ебать, мы в кольце…".
"Зато бегать быстро умеешь, это хорошо", каже дружина.

23 квітня: я видел их, они готовы умереть здесь
Розмовляють два російських солдата з різних частин. Вони жаліються одне одному на умови і великий ризик навіть на окупованих ними територіях. Один каже: "Они, блядь, 8 лет учились воевать. Я сам с ними встречался с глазу на глаз, я видел их, они готовы умереть здесь. Так что ты вперед не лезь".
Інший розповідає: "Вот именно, они нас отправляют вперед. Устали мы здесь. У нас тоже снайпер сидит возле нас и всех убирает… Четыре человека снял сегодня…".

27 квітня: а я тебе скажу - 25 900 погибших
Російський солдат розповідає другу: "Комбригу прям в живот прилетело. Кишки ему собрали обратно в живот, на вертушке отправили, он уже со всеми прощался. Тащили его до вертушки мы, увезли его в россию на вертушке, а там сердце уже не выдержало".
"Пиздец вообще, блядь…я сегодня смотрел - уже больше на тысячу, чем в Чечне, официально", підтримує розмову друг.
"Пацанов дохуя поебашило наших, вообще дохуя…это официально, блядь, а я тебе скажу - 25 900 погибших. Это, блядь, за 2 месяца", уточнює солдат.

29 квітня: слышишь меня, тысяча
Російський солдат переконує приятеля не їхати на війну з Україною: "Сань, даже не думай, нахуй, не надо...тут пиздец, я тебе отвечаю. Нас заходила тысяча человек с Калининграда. Тысяча! Слышишь меня, тысяча! Осталось триста…тут вообще просто пиздец, я тебе отвечаю".
Але є у солдата і здобутки: "Эйрподсы вторые…нашел. Пацаны тут, короче, вообще, компы разбирали. Там такие компы, нахуй. Монитор спиздил, нахуй! Мы в натуре мародерим!".

4 травня: танки просто, как розочки, все разорванные
Дружина російського військового стурбовано розповідає: "К Андрюшке вчера приходил пацан, рассказывал, сколько с Мариуполя привезли…десять камазов две недели назад привезли, груз 200… с Мариуполя... полные…Говорит, вообще, один дивизион, блядь, лейтенанта недавно убило вашего какого-то…танки все, как розочки, просто все разорванные - наши перевозили недавно".

4 травня: с ума сходят, которые приезжают
Російський солдат розповідає колезі, який уже лікує поранення у росії: "Короче, у меня из офицеров никого нет. У меня два трехсотых офицера, два двухсотых. Просто, блядь, из 84 человек осталось нас 30, нахрен…пацана привезли, нахуй, ногу отъебашило ему…там, говорят, люди с ума сходят, которые приезжают на ноль. Ждан с ума сошел…".

6 травня: уже просто на панике
Російський солдат розповідає матері: "пацаны уже просто на панике такой, что…По нам ебашат с минометов, танков, нахуй, а нам даже отходить не разрешают…я очень жалею, что сюда поехал. Тут каждый день на счету, блядь".

6 травня: нас уже нету почти, может, 50 из 800 человек
Російський військовий, що наразі перебуває на тимчасово окупованій території Харківської області, пояснює дружині: "зай, слышала, писали про лёгко раненых в группе? Они двухсотые, я тебе скажу больше, они пиздят вам!...Короче, я выбираться щас буду оттуда любыми способами".
Жінка попереджає, що в разі написання відмови, його одразу віддадуть під трибунал, але солдата це не лякає: "Я приеду, я тебе все расскажу, ты охуеешь. Тут, блядь, столько людей погубили, командиры ни разу не воевали…такие задачи ставят, нахуй, ебанутые они все…нас уже нету почти…может 50 из 800 человек…выбираться, нахуй, надо, Потому что тут только один выход - или двухсотый, или трехсотый. Другого выхода тут нету".
Меланхолійна дружина подробиць не бажає: "Лучше не надо мне такие ужасы рассказывать".

Про саботаж та небажання російських солдатів воювати[ред.]

16 березня: через город Суми еще ни одна наша колонна не выживала
Російський солдат-срочник розповідає матері, що знаходиться в оточенні - "въехали спокойно, а теперь выехать не можем".
Каже, що вони тепер мають висуватися на Суми, "а через город Суми еще ни одна колонна наша не выживала. Не доезжала целой. Если все хорошо, если…я хотел бы сложить оружие перед командиром роты – чтобы не ехать через Суми".

Мати хвилюється, що сина можуть віддати під трибунал та просить "не рваться в первые ряды". Хлопець плаче.

17 березня: украинскими патронами ноги себе попрострелить + переклад англійською
Мати російського солдата розповідає, що хоче піти у воєнкомат та розповісти, що лишилася одна, аби його повернули додому.
"Не вернут. Тут люди, которые отказывались - им по 8 лет срока дали. Уже. У нас 120 человек отправили обратно с бригады в госпиталь с ранениями. У нас, смотри, 120 человек раненых и 350 человек - двухсотый груз…у нас ни танков нету, ничего не осталось, все украинцы поподрывали минометами…мы хотели патронами украинскими друг другу ноги попрострелить и вернуться в госпиталь сюда, в Буденновск…дай Бог дожить до этого", пояснює син. Залишки його бригади на момент оприлюднення запису дислокувалися у Миколаївській області.

19 березня: сами себя хуярят
Російський солдат жаліється дружині: "третий день уже на улице спим - ни спальников, ни хуя нету, пальцы отморозил на хуй…как зайцы, блядь, бегаем…у меня мысли на хуй уволиться…В основном, потери из-за своих же, сами себя похуярили".
"Я тоже чото такое слышала…думала, это бред, конечно", каже дружина.
"Не, ебать, сами себя хуярят", повторює солдат.

22 березня: никто умирать не будет больше
Російський солдат розповідає своїй дружині, що їхня бригада отримала шанс повернутися додому, бо "...сказали, что на хуй вы их в бой посылаете (ну, типа нас, потому что мы единственная бригада заебатая), остатки их. И мы уходим в тыл".
"Для вас, это, наверное, спасение - вы же сами понимаете, что там слишком все…" радіє дружина.
"Ну да, никто умирать не будет больше", відповідає солдат.

25 березня: мы двух полканов так и не нашли + переклад англійською
Російський солдат сподівався, що його підрозділ вже відправляють у тил, але сподівання не справдились. Він розповідає дружині: "...крыша поначалу ехала, а сейчас ничо не поделаешь, не в моих ничо силах. Ты можешь не выполнить приказ. Но если ты отсюда съебешься - уголовное дело заводят за дезертирство…тип с бригады съебался, пока доехал домой, в Черкесск…сразу в этот же день повязали".
Дружина розповідає, що про втрати бригади їм кажуть "человек 7-8". Солдат шокований - "7-8 двухсотых?? Да только моих знакомых человек, блядь 12-13…тип говорил о 40-ка и это только тех, которых привезли…мы двух полканов так и не нашли".

2 квітня: какое маршировать, нахуй?
Жінка російського солдата розповідає, що їм сказали, начебто війна має закінчитись парадом на 9 травня, коли російські воїни будуть марширувати Україною.
Росіянин від такої новини шаленіє: "Какой маршировать на параде на хуй, тут война идет… Мы без связи… Машины везде взорванные, все города разрушенные нахуй. Мирных жителей …наши со всех сторон хуярят. У нас раненые. Старшина съебался в Россию на хуй…Пять человек дезертировали…".

3 квітня: приеду – могу на кладбище работать. Живу 2 метра под землей
Російський солдат розповідає, що військові армії РФ так хочуть вирватися з війни в Україні, що відмовляються від медалей та нагороди "ветерана спецоперації", які нещодавно придумав путін, чекають на підписання мирного договору.
На війні йому не подобається: "Идите вы все, нахуй! Везите меня домой! Мне, нахуй нужны ваши медали…Я приеду – могу на кладбище работать. Живу 2 метра под землей…Линия жизни шла, нахуй, хуяк, кривая уебала".

7 квітня: я себе просто по ноге...чтобы она распухла
Мати російського солдата пропонує сину розірвати контракт з Міноборони РФ одразу, як син повернеться додому, бо "ни одного условия, сука, не выполнили".
А син жаліється, що він уже 40 днів під обстрілами та розповідає, що планує прострелити собі ногу, якщо його наново відправлять у пекло: "себе по ноге… чтоб она распухла и я ходить не мог". Каже: "Они уроды. Путин – гондон конченый. Я его ненавижу. И Шойгу".
Мати погоджується з планом сина: "кости есть – мясо нарастет".

11 квітня: фаршем быть я не хочу
Російський солдат з охорони командного пункту розповідає мамі про те, як "в отказ сегодня ушел…отказался выполнять поставленные задачи…фаршем быть я не хочу".
Син каже, що про його підрозділ вже складають легенди як про "смертный полк", а з 150 військових відмовились йти 130, тому спочатку їх позорило та вичитували керівництво: "позор, трусы, как вы будете воспитывать своих детей, как вы будете смотреть в глаза своим родителям, дайте адреса, мы им расскажем, какие вы есть на самом дел".
Коли це не допомогло, то покликали навіть батюшку, але ані керівництво ані батюшка не змогли відповісти солдату на прості питання: "А мы вообще ради чего здесь? За родину? За родину воевали наши деды, а мы здесь непонятно для чего…ни цели, ни перспективы…". Солдати "плюнув им под ноги" пішли, бо "у каждого автомат, у каждого боеприпасы".
"Ты, главное, будь живой, блядь. Я тебе прекрасно буду смотреть в глаза, блядь, мне нужен живой сын…пошли они на хуй", відповідає мати.

18 квітня: немножко прихрамываешь, зато три миллиона
Російський солдат розмовляє з жінкою: "Я тут поразмышлял - осколок в ногу, два месяца помучился, вытащили, зашили… Ну ничего страшного, немножко прихрамываешь, зато три миллиона! Покупаю себе машину, машину тебе покупаю, как ты хотела…на автомате какую-нибудь".
"У меня прав нет!", кокетує жінка. А солдат продовжує мріяти: "А мы сразу тебе и мне купим права. Потом едем в бутик какой-нибудь, там на тысяч на 500 одеваемся полностью и уходим в конкретный отрыв!".

20 квітня: срочников тут на показуху забирали
Російський солдат розповідає матері: "...срочников забирают через прокуратуру. Потому что вон даже ко мне подбегали эти срочники, трусились: дай-дай позвонить отцу, он там решит вопрос, меня заберут…".
"Та дело в том, что наша местная прокуратура, блин, гнилая просто", – зауважує мати.
Син погоджується: "Да, оно так и есть наверное…. Срочников тут и на показуху забирали, якобы, что их отправляют… некоторых оставили. Одного кидали, там, срочника: он два раза на передке был, в жесткие ситуации попадал, его аж, там, трусило. И все равно его оставили, не могли назад отправить. Короче, кого-то отправляют, кого-то не отправляют, тут непонятно шо творится".
Мати обіцяє: "Владик, ну будем искать ходы, обязательно".

27 квітня: наша часть не захотела обратно возвращаться
Один російський солдат розповідає іншому, що їхати вдруге в Україну відмовилася ціла військова частина: "нас 22-го вывели, и наша часть не захотела обратно возвращаться, понял? Типа отказники, понял? Мы остались".
Його співбесідник, який стоїть під Ізюмом, розповідає про справи на фронті: "было 60 танков, осталось 10, разъебали нахуй. Половина в плену, половина 200-300-е".

30 квітня: себе самому в ногу осколок молотком забить
Переляканий російський солдат розповідає дівчині про плани на майбутнє: "я, блин, думаю ебануть об какой-нибудь угол себе руку и уехать, сказать, что мне осколком перебило ее. И домой поехать, нахуй, с тремя лямами. Либо захуячить себе самому в ногу осколок, молотком забить".
Та припускає, що простіше вистрілити собі в ногу. Солдат відповідає, що "это самострел будет, так нельзя".

2 травня: мы один танк сломали + переклад англійською
Російський солдат розповідає батькові: "...один танк осталсяу нас в полку. На одном танке мы. Ну, и пехота на БТРах. Завтра, говорит, то же самое, только делимся на две группы - два танка осталось, говорит, на две группы делимся…И все, мы один танк сломали и без нас, короче, поехали туда пехота. И вот там уже нормально так - три двухсотых, многовато трёхсотых в тяжелом состоянии".
Солдат уточнює, що спочатку у полку було 10 танків, а тепер рухатися їм уперед нема на чому.
"Ну, и слава Богу! Разберите его на хуй, сдайте на металлолом. Целей останетесь", радіє батько.

6 травня: песок сыпят в топливную систему
Російський солдат ділиться з колегою лайфхаком: "Просто, понимаешь, бойцы песок сыпят в топливную систему, в танки, блядь! Чтобы, блядь, не идти в атаку".
"Вооон оно что! Молодцы", каже співрозмовник, і також ділиться порадою: "Никому не доверяй, вообще никому. Даже начальству не верь, блядь. Ну понятно, выполнять обязан, но всегда с поправкой…".
Солдат повністю поділяє таку точку зору: "Неет, я тупые приказы не выполняю, я отказываюсь просто, і все. Вот я тебе про Пологи рассказывал, когда мы там сидели…когда нас там крошили, как котят, блядь. Он же, блядь, отправлял меня там, блядь, на танки, блядь, дебила кусок. Я нахер послал просто и все…".

7 травня: поехал, укропы, думал, деревня ебаная
Два російських військових обговорюють варіанти від’їзду з території України: "сейчас вот нововведения я читал, если вы покинете место боевых действий, нахуй, и в россию съебетесь - это дезертирство, короче, 7 лет тюрьмы, нахуй". Є й інший варіант, дисциплінарний батальйон, там саджають лише на півроку і це "куда лучше, чем, блядь, терпеть всю эту хуйню".
Військові чекають та мобілізацію, яка, нібито, планується після 9 травня та обговорюють свої очікування під час підписання довгострокових контрактів та реальність війни в Україні: "я чо, знал, блядь, что такая хуета будет, нахуй? Я поехал, укропы, думал, деревня ебаная, думал, нихуя не могут! А сюда приехал, блядь, подумал, еще мало показали, ебать, сколько они колонн разъебали наших".

10 травня: можно в шапку насрать и на голову комбату надеть
Російський солдат, який знаходиться на Харківщині, розповідає батькові: "Они стоят, их обстреливают, а командир полка такой "Не отступать!". А сам он где-нибудь на диванчике сидит там, выпивает, наверное…".
Батько радить сину не ризикувати життям, а йти у відмову: "Пиши нахуй отказную, если только выскочишь – можно снимать погоны, в шапку, блядь, насрать и надеть на голову своему комбату или комбригу нахуй… Пошли они нахуй, блядь, с такой войнушкой, блядь!...Плешивая скотина нам каждое утро по телевизору рассказывает про новое оружие, которое вся Украина как увидела и напугалася, блядь! Я бы просто харкал в этот телевизор, если бы ему в рожу это прилетало…крыса никчемная бункерная".

Про звірства російської армії в Україні[ред.]

Як росіяни вбивають мирних українців[ред.]

12 березня: можно спать со спокойной душой
Солдат армії РФ, який знаходиться під Харковом, розповідає "...с ЛНРа приехали две тысячи ополченцев, кто хотят воевать. Вообще пиздец мало их осталось, человек 20-25. Теперь с ДНРа едут…теперь сказали всех хуярить, всех подряд - гражданские, дети, не дети, всех хуярить сказали, всех".

Розповідає і про те, як виконуються такі накази: "...вот только что снайпер на вышке который сидел, троих за забором убил, которые фонариком чота в нашу сторону просто светили. Троих убил, вниз спустился, перезарядился, стояли, разговаривали. Теперь можно спокойно спать, говорит. Со спокойной душой".

19 березня: путин дал им время съебаться, а они не съебались
Російський солдат розповідає другу про те, як "...начали хуярить пятиэтажку - всю расхуячили на хуй. Может там чота разведка сказала, что там типа эти…". Переказує історію про те, нібито в українських житлових будинках цілі поверхи забиті кулеметниками і гранатометниками, на верхніх поверхах сидять снайпери, а на дахах – протитанкова зброя, ракетні установки та джавеліни.

"Сказали заебашить эту блядь, высотку, сказали надо будет сдалека хуярить…и похуй что там мирные жители. Путин дал им время на хуй съебаться, они не съебались на хуй. Мясорубочка будет там на хуй!", радіє росіянин.

29 березня: Скряговку сравнять с землей от восточной до западной стороны + переклад англійською
Розмовляють офіцери армії РФ під позивними "Вєнєц" та "Ратник". Один з них, за даними СБУ, командир 4-ї танкової дивізії полковник Журавльов Євген Миколайович.
У першій розмові, після обміну скаргами на те, що їх обох "поливают пиздец как", Ратник повідомляє - "...я щас лупанул туда, откуда могут бить. Там жилые кварталы, они сейчас опять обидятся и будут работать".
"Давай, лупи везде…по населенным пунктам прям хуярь, блядь…Куриловка, Рябушки - вот эти два населенных пункта почистяй…ебани туда на хуй побольше, чтоб сравнять эти два села", дозволяє Вєнєц.
У другій розмові Вєнєц наказує Ратнику - "отработать надо по Скряговке "богами войны", сравнять с землей от восточной до западной стороны".

5 квітня: есть гражданские – в расход, сука, всех
Російський солдат скаржиться командиру на "...двух человек из рощи, по гражданке…". "Да валите их всех нахуй…есть гражданские – в расход сука всех!", наказує командир у відповідь.
Інший солдат з переляку розповідає про фантастичну кількість українських воїнів, яка, нібито, засіла у селі під Маріуполем - "…их группировка там, 150 тысяч…а нас, ебать, если 3 тысячи есть, это заебись… они же слева-справа, они нас в кольцо, по ходу, берут, нахуй. Теперь мы в обороне, ебать, а не в наступлении…меня сам факт смутил, что их так много, а нас так мало и нас нет поддержки, ничего…".

13 квітня: Лисичанск и Северодонецк уже с землей сравниваем
Мобілізований російський солдат Олєг Карасьов розповідає дружині про вказівки керівництва, отримані військовими: "...путин сказал, если до 10 мая нихуя не сделаем, блядь, все нахуй с землей сравниваем...Рубежное вроде еще щас пытаемся освободить, а Лисичанск и Северодонецк уже с землей сравниваем".

17 квітня: типа у нее брат в "Азове", и она начала хуйню какую-то пороть
Солдат, мобілізований російською армією з невизнаної "республіки ЛНР", розповідає дружині про те, як його побратими вбили мирну українську жінку:
"…подошел туда, там лежит баба, короче, какая-то…Башка простреленная, короче, лежит, дергается. Я говорю, "шо это за хуйня"? А они говорят - типа у нее брат в Азове, она тут шото начала хуйню какую-то пороть…короче, они ее на хуй расстреляли, блядь. Она еще лежит, дергается, в голове дырка. Короче, блядь, позвали - он еще раз стрельнул, она еще раз лежит, дергается, короче он еще раз стрельнул. Все, ей, говорю, пизда, блядь. Я говорю, вы ее хоть закопайте…короче, взял он ее за ноги, потянул куда-то".
"Охренеть, все, хватит", просить жінка, намагаючись перервати неприємну розповідь.

19 квітня: остались одни патриоты и сильно умные + переклад англійською
Ростовський командир взводу, який перебуває у Маріуполі, в 4 кілометрах від "Азовсталі", ділиться з дружиною новинами: "Ждем тут сюрпризы от россии…трехтонные с неба…Сказали, сравнять все с землей…завод тут лупят авиаударами…Лисичанск там стирают с лица земли тоже, уже третий день. Надоело наверное, ну сколько можно, блин. Хули толку - один фиг все будет разрушено, разбито, ничо ж целого не останется все равно".
Жінка питає, а як же мирні жителі?
"Все уехали. Все кто захотел, все уехали. Остались одни патриоты и сильно умные...", впевнено бреше їй росіянин.

25 квітня: Бабули? Дети? Отработал?
Розмова командира російського розвідбатальйону з корегувальником вогню десь на півдні України:
- Альоооу!
- Да.
- У меня тишина.
- Аааа, какой ты молодец. Совсем тишина? Бабули? Дети?
- Дети ходят через мост, вот недавно. Девять человек вместе с детьми прошли и под арку аж туда ушли. Все.
- Понятно. Что несли?
- Ничего. Как будто с портфелями дети куда-то в школу, что-ли идут.
- Понятно. Отработал?
- Не стал пока.
- Жалеешь, да, пока?
- Пропущу пока.
- Ааа, на обратке, да? Понятно. Давай, будь бдителен, будь мужественен. Мы с тобой.
- Да, принял.

28 квітня: на пульте его в деревню запустим, посреди деревни как уебем
"Здорово, петушиная голова! Ну шо?", тепло вітає російського солдата приятель.
Той захоплено відповідає: "Пойдем щас, блядь, укропов крошить, на хуй. Отжали у укропов танк, нахуй, понял? Въебали в него полтонны тротила, блядь. Наебашили его полный, нахуй блядь, болтами, гайками, хуяйками… Помимо этого, блядь, обвешали его весь, блядь, минами, птурами… Сделали на него дистанционное управление нахуй, сейчас на пульте его в деревню запустим, посреди деревни как уебем нахуй, хахаха! Там будет бабах!".

7 травня: она считается, конечно, тоже враг + переклад англійською
Дружина російського командира гаубичної батареї питає чоловіка "а местные жители как к вам относятся"?
Росіянин відповідає: "местные жители уже со злобой начинают…все сельское хозяйство, вся промышленность стоит. Шла, вон, мать с двумя детьми…ну и чо, наши вальнули ее при детях. Завалили".
Дружина такий злочин схвалює: "а чо ж, конечно! Она считается, конечно, тоже враг".

13 травня: я гражданских в окопы кидал, всем по голове стрелял
П’яний російський військовий, який зараз знаходиться на Херсонщині, вихваляється перед дружиною своїми звірствами в Україні, практично у форматі монологу:
"Настя, я не хочу тебе рассказывать, что я там стреляю по гражданским людям, убиваю, колени разбиваю. Зачем тебе это? Чо ты от меня хотела знать? Я тебе не буду, Настя, рассказывать, как оно реально…я могу взять человека и в смысле, в голову "бамммм" с пулемета Калашникова, я с ПКМа могу прям сто человек прошить, да. Голову оторвать. Ты чо, в это не веришь? Настя, я долбоебом стал у тебя, я вообще ебанутым стал. Я могу убить человека вообще в голову…Я приеду домой живым-здоровым, и все. Я сына воспитаю, как мне надо будет. Когда были гражданские, я гражданских в окопы кидал. Всем по голове стрелял, убивал их. Они плакали, умоляли меня - я их все равно стрелял. Настя, ты не смотри, что я такой у тебя добрый…я приеду таким, какой я есть. Я этих хохлов на колени ставил, они меня умоляли, они говорили "раша форевер", а я их всех заставлял говорить "раша форевер"...поэтому не надо мне говорить".
Настя майже нічого і не каже, крім "я надеялась, что ты не воюешь", "как жить будем с тобой?" та "ты этим гордишься?". Але на її репліки чоловік не реагує взагалі.

Як росіяни вбивають та катують полонених[ред.]

15 квітня: звір Салават Сарсенов + переклад англійською
Російський солдат, 27-річний Салават Сарсенов з Астрахані, вихваляється перед своїм другом катуванням українських військовополонених.
"…пленных привозили, ебать, я над ними издевался…сука, блядь, и пальцы отрублю, и кисть отрублю! Ставь на лопату, на кирпич: "ааааа", орёт!", смакує деталі російський кат. Зізнається, що навіть колеги дивуються його жорстокості: "сука, Салават, ты откуда дикарь такой взялся?".
Салават Сарсенов - контрактник, на момент публікації запису його підрозділ безуспішно намагався просунутися на Запорізькому напрямку. Його матір звуть Зульфія Сарсенова.

20 квітня: пленных в Попасной приказано отпустить навсегда
Російський військовий передає наказ про вчинення тяжкого воєнного злочину - умисного масового вбивства полонених українських військових: "...я Салем. Что я тебе могу сказать, блядь, ебанаврот нахуй. Для Чандера: старшего среди них оставить, остальных отпустить навсегда, я Салем. Навсегда отпустить. Чтобы их никто никогда больше не увидел, включая родных".

26 квітня: положили под колесо ногу, проехались – хуй сказал чо + переклад англійською
Російський солдат та співробітниця російських спецслужб Маша розмовляють про катування українців на території України та росії. Катують чоловіків і жінок, процес катування називають "прийоми".
Маша каже: "много чо есть рассказать, но я не могу. Дядька твой, значит, приезжает к нам периодически. На первый прием приехал, сказал "Не жалеть! Они опущенные люди, они шли убивать!". Бабы приезжают, я вот принимала - ногти поломала (об нее). Ребята уезжают на больничные после приема с поломанными ногами, руками… Ну, весело, там весело, есть что рассказать".
"Дядька молодец!", радіє солдат. І також розповідає подробиці з фронту: "Двоих поймали - младше нас. Начинаем колоть – ни хрена. Отвели одного в лес, второго допрашиваем. Стрельнули, короче, ну, типа убили, изобразили. Тот хуй чо сказал! Ладно, положили под колесо ногу, проехались – хуй сказал чо, ебать".

3 травня: вдоль костей срезается кожа с мясом + переклад англійською
Російський солдат Костянтин Соловйов, який знаходиться в Харківській області, розповідає матері Тетяні про катування українських полонених, смакуючи найжахливіші подробиці:
"У меня на глазах, короче (ну как, я тоже в этом участвовал), пытали пленных. ФСБшники. Знаешь, что такое "розочка"? На теле мужчины можно сделать 21 розу. 20 пальцев и член, прошу прощения. Видела, как розочка, когда распускается, раскрывается? Вот, так же вдоль костей кожа срезается с мясом, а потом все пальцы. То же самое делается и там…мы пока ждали там этих начальников камер пыток, держали, лупили, ломали ноги…вот один еще способ пыток, забыл, как он называется - трубу в жопу всталяют и туда колючую проволоку засовывают…вот это вот с проволокой вроде бы еще с Чечни, говорят…даже ни капельки сожаления нету…мне это так нравится".
Розповідає також, як "забили до смерти палками резиновыми" місцевого мешканця похилого віку, який фотографував позиції окупантів.
"Віруюча" мати, яка на початку розмови розповідала про те, як ходить по церквам, аби там молилися за її сина, спокійно слухає про тортури, підтримує сина-садиста та каже "а я тебе всегда говорила, что я себя так еще сдерживаю. Если бы я туда попала, я бы тоже кайфовала от этого. Мы ж с тобой одинаковые".
Далі мати з сином мріють, як вони разом катуватимуть його батька.

13 травня: он пошел - мы его в спину + переклад англійською
Російський солдат зізнається матері, що розстріляв українського військовополоненого в спину за те, що той попросив дозволу використати туалет: "Он там в туалет хотел сильно. Ему сказали: "Сейчас домой поедешь. Иди, говорит, в туалет сходи, и поедешь". Всё, он пошёл - мы его в спину".
Матір шокована: "Вот они так и делают, сволочи…они своих расстреливают". Але син уточнює: "Та нет, это мы его расстреляли".

Зґвалтування, катування та "спортивний інтерес"[ред.]

26 березня: женщину взрослую изнасиловали и 16-летнюю девчонку
Російський солдат розповідає жінці: "…тут люди уже дичают, уже не знают чо делать иной раз: то с РПГ просто так ебнут, то у кого-то в БМП заклинит проводка, блядь, 30-ку залпом въебут. Я ваще в ахере. В соседней вон деревне пацаны просто пошли женщину взрослую изнасиловали и 16 летнюю девчонку, на хуй…расстрелять бы их на хуй".

30 березня: про групове зґвалтування неповнолітньої українки та поїдання собак
У першій розмові російський солдат розважає свою дружину, розповідаючи, що "…тут, короче, вообще, танкиста три взяли девчонку изнасиловали…три танкиста, 16-летнюю девчонку…".
У другій розмові інший росіянин розповідає батькові: "…да нормально, позавчера алабая захренарили". На здивоване батькове: "Что, собак едите что ли? А что, есть нечего, что ли?", спокійно відповідає, що сухпайки є, але ж вони вже набридли, а "…кур с гусями всех похреновили уже". Навіть у батька це викликає огиду: "…блядь, армия наша, называется…блин, ну вообще охренеть…".

2 квітня: як росіяни полюють на дітей у Маріуполі та їдять собак + переклад англійською
Дружина російського солдата розповідає чоловіку про оприлюднене відео кадирівців, на якому ті влаштовують "сафарі" на дітей в Маріуполі: біжать за українською дівчинкою-підлітком та стріляють їй по ногах.
"Да, это тоже черти", спокійно підтверджує чоловік, та починає вихвалятися захопленими під Києвом трофеями: "…вчера вон, в деревню ходили, машины понабрали себе, нахуй. Хюндайчик стоит новенький, заебатый, ключи, все есть, заводится…". "Ойо, кто о чем думает!", сміється дружина.
Другий російський солдат розповідає батькові, що вони їдять українських собак. Мовляв, з харчуванням у них все нормально: "…собаку зарезали, съели, нормально", бо просто "…нутрии закончились". Розповідаючи про це, солдат сміється.

7 квітня: насилують дітей та стріляють у ноги + переклад англійською
Українська літня жінка з села Тарасівка Запорізької області несамовито ридає та розповідає сину-бойовику ДНР про звірства росіян на окупованій території:
"…я не знаю, що це робиться тут! Ти мені об’ясни, бо я тут у сім’ї і за батька, і за чоловіка, і за все. Тут страшне, що робиться. Куди мені Соню ховать? Вони лізуть у хату і насилують, і що хочеш! Ми їм ковбаси, ми їм пиріжки…Ти мені об’ясняв за бендерів, я тобі повірила і зненавиділа їх! А тепер кого мені ненавидіть? Вони залазять у хати, насилують дітей! І стріляють у ноги! Оце я побачила, оце я побачила…Ти мені скажи, що мені робить?".
"...ну если есть возможность уехать - уезжайте куда-то", спокійно радить син матері, яка виє від горя. Він сам стоїть з армією РФ десь біля Херсона.
"...я тобі всігда вірила, ти мені за бандерів казав, я тобі правда повірила…якби я знала, шо отак закончиться, я б тебе нікуди не відпустила…я не поїду. Чого вони такі, Серьожа? Для чого вони насилують дітей?...Вони під’їзжджають і питають хлопці, де тут молоді дівчата, бо вони міняють на солярку. Це вояки, чи шо? У нас через хату тут торгують самогоном. Вони понапивалися…Соні, моїй онучці 14 год, Саші 10…ти мені скажи, с красними лєнтами це хто їде? Тут ціла колона проїжджала з красними лєнтами".
Відповісти на це сину нічого, він переважно мовчить.

14 квітня: мой "трактор" спокойно машину переезжает
Російський солдат, який на момент запису розмови стояв під Києвом, сміється та розповідає: "... я теперь знаю, что мой "трактор" спокойно машину переезжает".
"И с какой скоростью надо ехать?" – питає співрозмовник, який також сміється.
"Я ебашил где то километров 40 в час. Перелетел, дайбоже, думал, блядь, обратно на колеса не встанет", уточнює росіянин.
"У тебя наверное спортивный интерес был, да? Получится - не получится?", цікавиться співрозмовник і знову сміється.

21 квітня: девчонку на свидание пригласить - она привязана
Розмовляють два російських військових, які знаходяться в Україні:
- Привезли вот щас медали, наградили. Медаль дали…и мне, и еще там пацанам.
- А у нас…25 гражданских, они выезжали с автобусом. Убили.
- А я тут одну девчонку встретил, не знаю, как ее на свидание пригласить (обидва росіянина регочуть). Да, на двоих. Укроп отказался, да. Она сидит привязана у нас.

29 квітня: свастику на лбу нарисую ножом + переклад англійською
Контрактник із російської глибинки іван клименко, який служить у таманській мотострілковій дивізії, розмовляє зі своєю матір’ю. Жінка розповідає, що побачила у новинах - "все никак не возьмут Азовсталь".
"Ничо, ща возьмут! Путин же сказал - химические войска подает!", жваво відповідає іван. І розвиває тему: "надо всех убивать - и детей, и женщин. Всех подряд…Всех надо убивать, всю Украину надо вытравить просто, до самого Львова…чтобы этой страны вообще не было на карте, с земли сотреть".
"Это не они, это их такими сделало США, это они против нас замышляли давным-давно. Это не украинцы, это эти", пояснює геополітичну ситуацію мати.
Але івана цікавить інше - у нього є мрія: "Ничо! Мы воюем с кем, с Украиной? С Украиной. Ничо! Будет бой - я сделаю то, что я хотел. Я им все просто поотстреливаю. Все, что можно! Главное - их хозяйство отстрелю и все. Самое глааавное, что у них есть. Свастику на лбу нарисую ножом. Я лично им нарисую".
За даними СБУ, іван має декілька акаунтів у соціальних мережах, частина з яких підписана фейковими іменами. Серед опублікованих там світлин – його зображення у військовій формі та фото з нацистською символікою.
За кілька днів після публікації цього перехоплення, СБУ виклала пізніше листування івана - там він питає дівчину на ім’я Поліна, що там виклали про нього у Ютубі. Дівчина пояснює - з запису випливає, що він нацист. Іван обурений і переживає, що після повернення його можуть судити.

Традиції та звичаї російської армії[ред.]

Як росіяни поводяться з тілами своїх загиблих солдатів[ред.]

24 березня: то, что пацанов разорвало - им похуй
Російський солдат телефонує другові: "Ситуация такая вкратце, нам похороны двух ребят обходятся, мы посчитали, в 200 000, у нас нет таких денег. Россгвардия, руководство - ничего".
Друг перепитує: "Отмораживаются?"
Солдат відповідає: "Ну да. Сегодня мы выезжали, работали просто как мясо, идешь и тебе не дают ничего сделать. Конченые они, они на себя ответственность не берут. Я вообще не знаю, зачем было затеивать эту спецоперацию. То, что пацанов разорвало - им похуй. Я просто, блядь, в ахуе, слов нет других".

14 квітня: их тела даже не забирают
Голосове повідомлення, знайдене в телефоні загиблого російського солдата. Росіянин намагався застерегти свого брата, щоб він краще звільнився, ніж в Україну їхати.
"Здесь вообще за людей никого не считают, всем похуй. У нас люди, блядь, просто так умирают нахуй… их тела даже не забирают. Если ты отбился от колонны просто, не туда свернул – всем похуй, тебя никто искать не будет. У нас там в селе два типа просто потерялись. Когда перестрелка была, они, короче, разбежались, и все, нахуй. Мы потом сели и уехали за 100 километров от них…. Даже если тебе скажут просто на границе стоять, не езжай. Пусть, нахуй, лучше тебя уволят. Я много чего осознал тут, жизнь у тебя одна, если тебя убьют, то у тебя ничего не будет.. А вот это вот все - если на тебя дело уголовное заведут, или дезертирство, то пусть сосут хуй, с этим можно жить. Я недавно друга потерял, он был рядом со мной, в БМП сидел, так что брат, береги себя…"

28 квітня: я чо, его жене скажу "вот, бери гроб", или чо?
Російські військові обговорюють командування та відношення до вбитих росіян: "Всем похуй, никаких прощаний, ничего. Сегодня офицеры зашли сюда - рыбалку обсуждают. Понимаешь, вообще всем насрать…первого пацана похоронили, командир части даже туда не поехал, замполиты провожали его и все…Я ему сказал, типа поедем как командир, помощь предложить, сумму энную там, или чо-нибудь такое. А он сказал "Чо мне, делать нехуй что ли?" Я чо, говорит, его жене скажу "Вот, бери гроб", или чо?".

29 квітня: трупы русских солдат просто привозят и кидают
Російський солдат ділиться зі своїм другом враженнями від війни.
"Честно сказать, россия конкретно стухает. Здесь, короче, прикинь - ангары стоят, там дальше, и пацаны, прикинь, просто трупы привозят и кидают, русских солдат. И не знают, кто есть кто, их же не разбирают. Там по 5-6 стопок битком, прикинь. Просто не знают, кто есть кто.
Здесь беспредел идет, здесь, понимаешь, просто непонятно вообще ничо - за что мы воюем, как мы воюем…нас 67 человек было, 10 человек осталось…у нас половина ушло - даги, чечены, типа "не наша война". Здесь основная масса - казахи, калмыки и русские, прикинь?".

2 травня: маленькими пачками везут, чтоб народ не охуевал
Російський солдат, який знаходиться у Запорізькій області, розмовляє із сумним колегою:
- Ты Макеевича отправлял?
- Вот, его сегодня привезли, по предварительным данным. Вот должен опознать его сегодня.
- Жена уже переживает, дней 6 прошло, никак не привезут.
- Да их это, их, Димасик, долго очень из Джанкоя везут почему-то. Их маленькими пачками, понял, чтоб народ не охуевал. Вот поэтому. И ночью, понимаешь? Та сам как вообще, не холодно?
- Ну чо, у меня от роты человек 20-22 осталось. Еще отказников 9 человек отправил.

10 травня: свалка высотой в человеческий рост
Солдат російської армії з "ДНР" розповідає дружині:
"...нашли Инныного брата, шо месяц назад…лучше тебе не рассказывать…сестра ж поехала в Донецк, там, грубо говоря, свалка. Платила деньги. Лежат один на одном…Нормально заплатила, и вот это перелаживали, пока она не нашла…там некуда ложить, свалка. Высотой с человеческий рост. Говорит, тысячи, тысячи. Ну вот это ж кидают, а потом им проще сделать, что пропал без вести…это не морг, это свалка. Здоровенное поле-не поле, полигон-не полигон, огорожено, оцеплено, никого не пускают, и, короче, тысячами привозят".
"Суки, блядь, твари ебаные", постійно повторює дружина.

Російське командування: усі грані турботи[ред.]

15 березня: одна консерва капусты сраной
Дружина російського солдата розповідає чоловіку, що їй телефонували з його військової частини, аби вона підписала пам’ятку - нібито чоловік її "...сейчас в служебной командировке в одном из субъектов российской федерации по предназначению, а личный состав обеспечен всеми видами довольствия".
Чоловік перепитує: "...всем обеспечены? А это считается - одна консерва капусты сраной, без мяса, тушеной какой-то, на четверых, 150 грамм на обед? Это считается, обеспечены мы довольствием?"

16 березня: еды нет, воды нет
Російський окупант розповідає дружині про свої справи: "Еды нет, воды нет. Остался один сухпаек на двоих…а больше еды нет". У своєму перебуванні на війні солдат сенсу більше не бачить, бо "провианта у нас нет, боезапаса у нас нет, солярки у нас нет на технике. У нас народу осталось человек 40".
Дружина каже, що вдома "...тоже полный пиздец. Пепси-колы больше твоей нету, Асоса больше нету, Макдональдса больше нету…Зара, Бершка, все закрылось".

23 березня: м’ясник Маріуполя мізінцев
ГУР вдалося записати нараду за участі генерал-полковника армії РФ, михайла мізінцева. Мізінцев михайло євгенович є начальником Національного центру управління обороною РФ, та одним з відповідальних за знищення Маріуполя та маріупольців. Західна преса називає його Butcher of Mariupol. У монолозі мізінцев плутано розповідає, як сильно він незадоволений якимось російським солдатом - настільки, що не лише вимагає "уволить его без правил, без всяких норм", але й питає "почему у него до сих пор физиономия не изуродована, почему ухо не отрезано, почему не хромает этот ублюдок до сих пор?"
Більш того, мізінцев стверджує, що вже віддав товаришу матюхіну наказ "найти его в реанимации и втолкнуть ему туда разбитую бутылку пива. И все списать на бомжей."

23 березня: опромінених радіацією солдатів кидають у бій все одно
Російській солдат, який захоплював ЧАЕС, а зараз намагається взяти в облогу Київ, розповідає дружині, що вбитих більше, ніж було у першій чеченській війні, а з війною у Сирії російсько-українську війну навіть порівняти неможливо, "там было гораздо проще".
Дружина розповідає, що один з солдатів, які були з її чоловіком на ЧАЕС, отримав "средней тяжести облучение".
"Прикинь, пидарасы, мы там 2 недели стояли, и нас всех в бой отправили! Пидарасы ебучие, наше государство, я вообще их ненавижу", говорить солдат. Тим не менш, він сподівається, що все буде добре , бо хтось з його родичів ходив до шамана, і той сказав "62-я рота целая, живая вернется".
Жінка, у свою чергу, також робить усе можливе для порятунку чоловіка-окупанта - вже 4 рази ходила до церкви, замовила Сорокоуст за 600 карбованців та купила додому свічку.

27 березня: где твой автомат? А его просто не выдали
Російські військові з різних підрозділів спілкуються між собою:
- Ебанутые они на хуй, без чистки, без ничего нас отправляют…До Чернигова доехал, 4 километра оставалось...Там же мост ебанули, нас обратно ебанули…Потом вышли, в какое-то мясо попали, на хуй…Очко там, конечно…
- А ты нормально? Хорошо все?
- Ничего не хорошо, тут ты не видел, что твориться…. Долбоебы комбаты нихуя обратно не отправляют. Колонну формируют и обратно на фронт…И пацаны есть без стволов там. Спрашиваешь: где твой автомат? А его просто не выдали!

2 квітня: домой либо грузом-200, либо грузом-300, либо от 7 до 12, как дезертиры
Російський окупант, що стоїть під Києвом, скаржиться дружині на життя: "не могут ебаную Украину взять, блядь? Ебемся с этой Украиной уже хуеву тучу времени…а они взять ее не могут…каждый день видишь эти УРАЛы нахуй с двухсотыми…каждый день по 30 УРАЛов уезжает отсюда и всем похуй". Каже, що "путин вообще ишак ебаный, конченый человек…ничего не делает, переговоры какие-то устраивает". Та що командир їхньої бригади попередив - додому члени бригади повернуться "либо грузом-200, либо грузом-300, либо, нахуй, от 7 до 12, как дезертиры".
Дружина заспокоює - по телевізору ворожка сказала, що війна з Україною "продлится недолго, до 13-го апреля".

3 квітня: некоторых людей вообще раскидали, как приманку
Російський солдат розповідає сестрі про командира своєї бригади: "...тут все приехали, блядь, за медалями, блядь. Один, блядь, говорит "я хочу героем уехать", блядь…уехал уже нахуй, с должности сняли, столько людей, сука, погибло…некоторых людей вообще раскидали, как приманка, бля - их кинули, въебали, другие проехали…".

9 квітня: жопы куриные и кости какие-то
Російський солдат жаліється дружині на життя: "Со жрачкой опять опрокинули. Привезли какую-то херню, блядь, вместо нормальной жратвы, и то не в полном объеме. Дали какую-то консерву, которую жрать невозможно. Открыли ту тушенку, а там, отвечаю, одни только жопы куриные и кости какие-то. Блевотина. Где-то пропал камаз с сухпайками, теперь жрать нечего".
Від дій командування солдат також не у захваті: "А где наш минобороны, чет его не видно, не слышно…обосрался… Хваленые калибры-хренибры нихера не помогают".

13 квітня: командир на передок отправляет на УАЗиках
Російський солдат розповідає матері про ситуацію на фронті: "Вчера колонна шла обратно, 10 км отсюда… там 2 "Тигра", "Тайфуны", такое…. Так вот, "Тигры" так расхуярили, что типы с "Тигра" на четыре метра повыскакивали с этой машины. Переломы открытые, пиздец, там смотреть невозможно было…".
Його планують скоро відправляти до "ДНР", а там: "...по рассказам пацанов, которые с нашим начальником в Брянской области, то они говорят, что там полный пиздец. Там все отказываются ехать, не хотят ехать… На них заводят документы и увольняют нахуй". Додає про командира: "…наш начальник, почувствовал себя героем и на передок отправляет, блядь, пацанов на УАЗиках. На личный состав ему похуй, лишь бы отправить кого-то и все, а что будет, как будет - по хуям".

20 квітня: руководство наше съебалось + переклад англійською
Російський солдат розповідає брату: "Приехал наш полкан, типа ебать, который у нас раньше был, ебать. Мы у него спрашиваем - че, ебать, делать, ебать? У нас ни оружия, ничо, здесь БТР-ы катаются. А он говорит – ебашьте всех гражданских, нахуй, кто не пойдет, всех ебашьте. А потом кричал, ебать, типа, кто пост покинет, ебать, будет дезертиром, ебать".
Ще розповідає: "Мы три дня вообще без нихуя сидели. Наше командование (которое у нас, понял?), они получили провизию: сигареты, питание…И знаешь, чего сделали? Руководство наше съебалось, нахуй. Всех кинуло и съебалось. И мы не знаем даже, где они…не дали людям, ебать, ни путь к отступлению, ничего не сказали, даже провизию не привезли…".
Брат реагує емоційно: "Вот шакалы ебаные, блядь. Постреляйте их на хуй, да и все…вот мрази, блядь, конченые…", але в солдата інший план: "Я приеду, в прокуратуру целый том накатаю".

28 квітня: жену, детей обнять, а потом – по блядям!
Командир полку росіян, який воює під Ізюмом на Харківщині, скаржиться комусь у повідомленнях: "Бегут. И мои тоже стали бояться очень. Все устали. Все без сил. Ни морально поднять их не могу, ни физически. Даже расстреливаю. И без толку".
Далі, у голосових повідомленнях розповідає:
"Тут все полностью деморализованы. В ротах осталось по 10-15 человек в лучшем случае. Офицеры уже в панике, хотят уже, чтобы все это закончилось. Полтора месяца ежедневно, мы по-моему единственные, которые постоянно наступали или активно оборонялись. Три дня назад мои запаниковали - все, ни в какую…из молодых, которых новых отправили на доукомплектование, порядка 60 человек… из них дохуя трусов, блядь, паникеров".
Розповідає про свою мрію: "Охота домой: детей, жену обнять. А потом – по блядям! Чтоб много-много, куча блядей была, и все. Больше ничего не хочется".

11 травня: что на нас сейчас одето – это страшно
Російський солдат із нової хвилі прихованої мобілізації скаржиться матері: "Поехали ребята в россию, колонны. Мне должны купить экипировку. У тебя там есть чо-нибудь? Надо тысяч 8, наверное. Бронежилет, разгрузка, каска. Просто, то что на нас сейчас надето - это очень страшно. Это сложно назвать экипировкой".

12 травня: Мурадов показательный суд устроил
Російський солдат розповідає батькові: "Ну, Мурадов, типа, приехал, показательный суд устроил. Потому что никто не хотел ехать вперед дальше. Ну, ротные не хотели вести своих пацанов на смерть. Ну, и сами парни были не готовы и все. Он вчера ротных разъебал, показательно их там - раздел, нахуй, руки связал, блядь, они все из карманов повыкладывали, нахуй, связал им руки нахуй и все. В ПАЗики загрузил и всех увезли".
Показовий виступ генерала солдата не лякає - він знає військових, які відмовилися від участі, і їм за це нічого не було.

Заградзагони існують[ред.]

20 березня: в армії РФ дійсно існують заградзагони з кадирівців + переклад англійською
Солдат-кадирівець розмовляє з кимось (голоси звучать доволі дивно і зрозуміти, належить другий голос жінці чи чоловіку, складно). Розповідає про те, що в українських артилеристів "снаряди не закінчуються", що втрат багато, а "нещодавно тут у хлопців убили командира спецназу". Але головне, підтверджує, що в армії РФ дійсно існують заградзагони і що вони дійсно складаються з кадирівців:
- Чим зайняті там? - Не турбуйся, я не в гущі подій, ми стоїмо трохи далі. Наше завдання - гнати назад цих вошивих солдатів, коли вони починають розбігатися від ударів артилерії.

2 травня: нам сказали вас расстрелять
Російський солдат, який знаходиться під Ізюмом на Харківщині, розповідає знайомому:
"Мы, короче, пизда - в Изюм попали, на хуй. И отказались от всей хуйни, понял? И нас тут держат вообще жестко, чуть ли не до расстрела, ебать…Они прям на передовую отправляют, в самую жопу…чисто на мясо. А там чисто артиллерия, там никто с автоматов не стреляет, а а под артиллерию лезть – это пиздец…Мы хотим уехать отсюда, а они ни хуя не отправляют. Он говорит: нам сказали вас расстрелять, ебать".

Перестрілки зі своїми та крадіжки один в одного[ред.]

3 квітня: як російські солдати крадуть один в одного
Російський солдат скаржиться дружині на те, що всі його речі, залишені у таборі в Білорусі, розікрали свої ж. Забрали навіть його військовий квиток і паспорт. Каже, що в них був боєць, якого залишили охороняти речі , але він "съебался, хуй пойми его, кто там оставался. В Питере дето там проебался".
Дружина обіцяє кинути йому грошей на карту, бо "пожрать же надо будет тебе". І теж скаржиться на крадіжки - крадуть гроші з платіжних карток. "У меня на ростелеком с моей карты на хуй начали снимать…. то я все пошла сняла, а то атаки-то ебашат". В цілому, ситуація дружини не подобається: "ой, лучше бы, нахуй, здесь стояли бы, в пизду".

16 квітня: наркоманы, деды и проститутки
Російський військовий інструктор скаржиться, що новобранці "народ пизданутый": "Мы думали оставить катера возле института. Я пытался поговорить с их старшим – там зам какой-то дивизии был… Пока я с ним общался, поворачиваемся, а этот долбоеб какой-то из их уже разбирает катер! Вот, блядь, просто на ровном месте! Там народ настолько пизданутый, что пускай посматривают за забором...они мародерят сами у себя!", обурюється інструктор.
Розповідає, що "...10 дней назад собрали сброд по всему Ростову – там наркоманы, деды и проститутки, блядь, в мужском виде".

22 квітня: ФСБшники забрали + переклад англійською
Дружина російського солдата питає: "А вот все, что ты говоришь, вы взяли, как ты это привезешь?"
Сумний солдат відповідає: "Я уже ничего не вывезу. 63 айфона было…13-х, Pro Max, на 516 гигабайт. Сколько, бля, бабок было!...Фебсы забрали. ФСБшники".

27 квітня: мой прицел спиздили
Російський солдат із батьком обговорюють щоденну реальність на форнті - крадіжки один в одного: "Мой прицел спиздили, ночник. Он на крыше БТРа стоял…БТР отогнали на ремонт и в итоге ночник ушел куда-то вместе со спальником…Тут есть спизженый автоматик…у своих у кого-то спиздили. У нас есть оружие, которое числится на нас, то есть, на каждом человеке. Есть оружие, которое двухсотых, трехсотых. Оно все остается у нас…ПТУР хочешь?"
"Нет, мне такое не надо, мне лучше парочку "макаровых" и пару "калашниковых", замовляє батько.

8 травня: на одном блокпосту перестреляли друг друга, на втором - порезали
Солдат російської армії з "ДНР", який знаходиться на Херсонщині, розповідає дружині: "наш блокпост нормально, это соседи начудили…На одном перестреляли друг друга, на втором порезали друг друга…одни начали деньги с украинцев трясти, тысяча рублей проезд". Обіцяє повернутися додому до 9 травня, але 2023 року.
Дружина переживає - на її думку, окупанти не мають так поводитися, адже вони "лицо нашей республики сейчас".

Як обманюють щодо повернення та грошей[ред.]

13 березня: это не страшно, страшно, что кидают на бабки
Колишня дружина розповідає російському солдату, що у них "мальчишку хоронят, 22 года".
"Да блядь, это все, блядь, не страшно. Страшно то, что нас тут, по ходу, кидают на бабки", відповідає їй чоловік. Потім (через те, що на екс-дружину оформлена "смєртяга") просить написати записку - "Надя попала в аварию, в тяжелом состоянии, не знаю, куда деть детей". Таким чином окупант сподівається вибити гроші у керівництва, бо "пацаны все съебывают, а я без денег съебывать не хочу".
Під час розмови колишня дружина встигає виховувати дитину - кричить їй "Рот закрыла свой, уйди!"

16 березня: срочников никто уже отсюда не заберет
Солдат-строковик 15-го полку Таманської дивізії розповідає матері, що під Сумами вони потрапили в оточення і в новинах вже оголосили їх мертвими, нібито Таманську дивізію було знищено повністю. Командування не позначило їхнє розташування на картах, тому на днях їх обстріляли свої.
Тепер строковиків змушують підписати контракт: "...нас когда агитировали на контракт, сказали прямым текстом, что нас никто уже отсюда не заберет. Мы до конца здесь".

22 березня: говорит "Сынок, крепись!" - и съебался + переклад англійською
Російський солдат з армії під командуванням генерала Якова Рязанцева, яка дислокується на Миколаївщині, розповідає чоловіку старшого віку по телефону: "...обморожение ног процентов у 50-ти личного состава. Здесь двухсотых отправить не могли нормально, они с нами дней 5 катались…мы вырыли окопы - мы в окопах живем…здесь Рязанцев рулит…он нам знаешь чо сказал? "Ни для кого не секрет, что до конца операции остались считаные часы". И вот они, эти часы, до сих пор идут. К нему ребята подходят, у кого заместо бронепластины обычный экран кевларовый…а он говорит "Сынок, крепись", - и съебался".
"...как Волноваху, пока не разнесут полностью, не перемешают с грязью вместе с жителями мирными, другого не будет ничего", ділиться цінним досвідом співрозмовник.

1 квітня: это не война, а спецоперация ебаная и они не имеют права!
Російські командири автоматично продовжують контракти військових, які закінчилися ще до початку бойових дій.
Солдат, якому підписали рапорт на звільнення ще в лютому, але якого не відпускають, просить дружину: "Позвони, нахуй, в ебаную комендатуру московскую, уточни, в случае войны автоматически продлевается контракт, а это не война, а спецоперация ебаная и они не имеют права…даже сука в Чечне никому не продлевали, а отправляли домой по увольнению. Тут пиздежом ебаным попахивает".
Жінка допомагає, як може: "Ну не знаю, мама говорит, что в Красноярске с кем-то она там разговаривала, так тоже говорят, что продлевают".

Мародерство, пияцтво, наркотики та інші розваги[ред.]

9 березня: приходится добывать это все
Російський окупант, в якого сильно заплітається язик, скаржиться, що його роту ніхто не забезпечує, їх "забыли с большой земли", через що "приходится добывать это все" самотужки (тобто, за допомогою мародерства).

13 березня: такая охуенная мороженка
Російський солдат, який знаходиться на Сумщині, ділиться з дівчиною культурним шоком: "...бля, тут все настолько вкусное, на хуй ебать! Тут мороженкой угощали - ебать, она такая охуенная, на хуй!". Інші українські продукти солдату також подобаються: "...сок пили, вообще, охуенный сок, блядь! И стоит что-то там 13 или 15 гривен!". Уточнює, що пригощали його "...пацаны, кто магазины хлопали" та що крадуть російські солдати усе, що бачать, навіть колеса з автомобілів.
Дівчина дивується низьким цінам, виражає сумніви у тому, що "спецоперацію" було потрібно починати, жаліється на те, що у них тепер не показуватимуть Прем'єр-лігу в телевізорі та на поганий сон через фотографії трупів, які публікують українці.

20 березня: им воровать нечего и они хотят дальше ехать
Деморалізований російський солдат розповідає матері "...мы привязаны к 40-му отряду, как бы мы им подчиняемся. Они такие, что мародерствуют, грабят, телефоны отбирают у граждан…я думал, что здесь мы уже тихо-мирно сидим, им воровать нечего, и они хотят ехать дальше, а что там дальше - неизвестно…там нерусских очень много в этом отряде…".
"Короче, Антоша, подписывай и ну его на хер!", резюмує мати, маючи на увазі відмову від участі у війні.

21 березня: приедет домой - ипотеку закроет + переклад англійською
Російський солдат, чия військова частина базується на Донеччині, телефонує дружині з української SIM карти: "Тут в любую квартиру зашел, чо захотел - то и взял…мы тут в это, в Барвихе украинской живем. Часы себе за 40 тыщ нашел…Play Station четвертую, но я выкинул ее…80 тыщ гривень у меня есть. У кого тут вообще по миллионам, приедет - ипотеку закроет, блядь…надо тоже нормально денег поискать".
Дружина хихотить та дивується скарбам.

23 березня: все вещи не как наши, ширпотреб вонючий, а достойные
Російський солдат, який перебуває у Київській області, розповідає жінці: "...тут они живут, я тебе говорю, лучше, чем мы…я тут уже, блядь, во все фирменное одет…я вот прикинул, чтоб мне так свою квартиру обставить, мне надо одному еще лет 10, блядь, и не пить и не курить, и есть, наверное, в столовой в части. И при этом, блядь, смотришь…по трое, по четверо детей, по двое минимум блин…а тут, блядь, с двумя детьми, попробуй на хуй так хату обставить, пиздец блядь кредит на хуй будешь платить, еще дети будут платить. И все вещи, понимаешь, не как наши - ширпотреб, блядь, вонючий. А достойные, то есть - фирменные…я нигде еще хуйни не встретил…везде все качественное".
Жінка точно знає, чому так, але оптимізму не відчуває: "…ну эт понятно…смотри, как Запад-то поддерживает их как! Ясное дело: и шмотки, и все…а как нас обложили с Запада вообще - все закрыли. И границы, и самолеты, обновлений на компьютерах нет…закрылась Инстаграм…люди столько без работы…".

24 березня: мародерство - хуйня, тут по домам ебашат с минометов
Російський солдат просить друга, чи родича дізнатися ціну відеокарти та інших комплектуючих до комп’ютера. Дізнавшись - радіє, та каже, що "…эта командировка меня окупила", обидва радісно регочуть.
"Я щас пойду, на хуй, квартиры взрывать, на хуй…тут высоток до хуя, блядь…десятиэтажных. Буду взламывать дома", доповідає солдат жінці, яка приєднується до розмови.
"По телефону так не говори! Что вы квартиры хотите взрывать", хвилюється жінка.
"Что мы мародерим? А, это хуйня. Тут, блядь, по домам ебашат, на хуй, с минометов", заспокоює жінку росіянин.

28 березня: у них пиво вообще вкусное, в смысле - заебатое + переклад англійською
"Ты пила абсент когда-нибудь? Он, оказывается, сильно градусный, на хуй", розповідає дівчині російський солдат з Тиви. Дівчина (яка абсенту не пила) кокетує, питаючи, чи не на курорті її "молодой человек".
Солдат розповідає далі - вони "...вчера ездили за бэхой, ограбили магазин, пива там, всякой хуйни набрали…у них пиво вообще вкусное, в смысле - заебатое, у них вообще весь алкоголь какой-то классный".
Почувається солдат ніяково, розмірковує над тим, як почувають себе старі люди, які позалишалися у селах, та переживають вже другу велику війну. Втім, новий годинник все одно планує вкрасти у "укропів".

30 березня: Софья пойдет учиться, ей ноутбук-то тоже нужен
Російський солдат Андрєй телефонує дружині розповісти, що він "маленько подукрал": "...косметики вам немножко, там пробники правда, но ладно…кроссовки потом, женские, фирменные, 38 размер…".
Дружина сміється та дуже радіє розповідям: "...все в дом, все в семью…это привет с Украины будет, чо нормально. Ну какой русский человек не сопрет ничо, ты чо!". Кросівки планує передати доньці та виправдовує мародерство: "ну Софье будут! Да там наверное все мальчишки набрали, не один ты!".
Чоловік переживає, що не має сумки, а через це не може вкрасти в українській оселі ще й ноутбук. Дружина підтримує: "...Софья пойдет учиться, ей ноутбук-то тоже нужен, блядь". Чоловік звітує, що сім’я, яку він грабує, спортивна, тому він набрав вітамінів, спортивных майок та шорт.
"Набирай, набирай все, Андрей. Чо можешь - бери. Прикинь, как они жили, да? И как мы живем, блядь. Вот они за это и бьются, говорят "мы нормально жили, это вы сюда пришли", резюмує дружина російського солдата. Далі подружжя обговорює, що Росія - жадібна країна, та як жаль, що не можна вкрасти ще й альтанку.

10 квітня: хлопнуть бы кого-нибудь, золото там, деньги, чо-нибудь украсть
Російський солдат розповідає, як мародерствує армія РФ: "мы шли, вообще все нахуй захватывали, все крушили, ебать. Автосалоны все пустые, нахуй, все тачки попиздили…Лексусы пиздили на украинских номерах", але жаліється, що жити доводиться в окопі.
"Пятиэтажку захватили бы, да там бы жили…хлопнуть бы кого-нибудь, золото там, деньги, чо-нибудь украсть…вы ж это все, наверное, заберете, если выживете", висуває пропозиції друг.
"Мне только снова снится, будто я убиваю самого себя, нахуй…и дичаю от этого, короче", відповідає окупант.

12 квітня: лазяйте там аккуратно, чтоб мародерство вам там не приписали
Російський солдат, який "зачищает тут дом богатого рыболова", телефонує своєму батьку-рибалці прямо з будинку, який він грабує, аби спитати, чи красти для нього воблери.
Батько радіє та дає поради: "…конечно бери, Megabass, ты чо, это ж офигеть какие…бери все, что будет там…чо там у него еще? Если леска, крючки есть, или плетенка…только не Китай…лазяйте там аккуратно, чтоб мародерство вам там не приписали, блядь. …это, вроде как трофей, но смотри, аккуратно, чтоб вас там не фотографировал никто".

13 квітня: Кирилл!! Ты пил энергетики??
Російський солдат, сміючись, ділиться з дружиною подробицями першого ж дня боїв на Запоріжчині: "…мы на заправку заезжаем, короче, там просто никого нету…как начали красть все себе, набирать…напитки-энергетики, ящиками запихал все в машину…замок сломали, а там склад, короче!...пива, водки там, напитков всяких там… полностью склад забитый. Я давай все тоже в машину к себе вжюх-вжюх-вжюх. Короче, грабанули их нефигово".
"Кирилл!! Ты пил энергетики??", металевим голосом питає дружина. Це єдина деталь розповіді, яка викликає у неї обурення.

14 квітня: кто много здесь себе чего взял - или не выжили, или их ранило сильно
Російський солдат розповідає дружині, що роздав усе, що встиг награбувати в Україні: "Короче, я все свои деньги…доллары и гривны раздал. Просто ходил, раздавал, сигареты за 100 долларов покупал".
Жінка незадоволено перепитує, навіщо, солдат пояснює: "...несколько человек, кто много себе здесь чего взял…там, блядь, деньги, золото, короче, блядь или не выжили нахуй, или их ранило сильно".
"Нихуя себе", коментує жінка.

20 квітня: мой спонсор должен нарубить бабла и приехать домой
Батько російського солдата вчить сина: "Будь аккуратней - то, что я тебя учил…"за родину, за сталина" - не надо этой хуйни…твоя задача победить. Давай, мой спонсор должен нарубить бабла и приехать домой".
Син, який знаходиться під Харковом, жаліється - замість 280 тисяч карбованців йому дали лише 100 тисяч.
"Это хуево", коментує батько. "Разбирайте Мерседесы, у них запчасти дорогие".
"Наши командиры, когда видят такие тачки, они либо их пиздят себе и катаются на них, или расстреливают из автоматов", відповідає солдат.

23 квітня: танкисты на снарядах пишут "Христос воскрес!"
Російський солдат каже дружині, що з 19 людей його взводу залишилось лише 7.
"Тут он пацаны пасхалки уже хохлам готовят. Танкисты на снарядах пишут "Христос воскрес!". Я, главное, говорю, шоб "Воистину" обратно не прилетело. Развлекаемся, как можем".
Дружина регоче та питає - "а чо ж вас так мало, 7 человек?".
"Кого-то нету, кто-то уехал…Тут наоборот – все уезжают! Кого нам добавлять? Тут все бегут отсюда. У нас из бригады уволилось уже 600 человек почти…Тут остались только самые стойкие и алкаши", відповідає чоловік.

25 квітня: знаем, куда заныкать, мы все грамотно делаем
Російський солдат ділиться з матір’ю радістю: "Короче, знаешь чо я сделал? Мы когда в деревне стояли, мы с пацанами, нахуй, хату вскрыли. И знаешь, чо я оттуда вынес? Компьютер, нахуй! Компьютер, который стоимостью примерно тысяч 150! Я его домой привезу. Ну и там еще по мелочам набрал. Золото там, не золото…".
Мати не у захваті: "Ну даете, блин. Отберут потом, блин".
"Да не отберут. Мы, это, знаем, куда заныкать. Мы все грамотно делаем", відповідає син.

Що потрібно для картинки на ТВ[ред.]

11 березня: типа рот закрой
У розмові з дівчиною російський солдат каже: "ходят радостные новости - мы в Белоруссию скоро поедем, будем ждать подкрепления…у нас просто мало людей осталось, много погибло, много раненых".
Дівчина у відповідь меланхолійно розповідає, що "вон, бабе одной сказал свой мужик, который тоже с вами там, типа что тут дохуя умирает…она панику навела и ей короче, сказали типа рот закрой либо тебе будет плохо и твоему мужу".

1 квітня: я уже об этом всем доложил - кидайте в речку нахуй
Російський командир ставить своєму підлеглому завдання: зробити фото- та відеофіксацію начебто "знищених українських мінометів" (насправді – російських) та іншої техніки.
Підлеглий каже, що усе це складно, якийсь інший вид техніки (пушку, судячи зі згадок про "казенную часть") вони вже і з гранатометів намагалися знищити, і підірвати двома кілограмами вибухівки - поки що ніяк, "надо в речку ее везти".
Роздратований командир каже "...ну выкидывайте в речку, значит ее, блядь…только давайте, пожалуйста, уже побыстрее, мне уже всю голову выебали…я уже об этом всем доложил, блядь! Теперь ждут фотографий - пушек, минометов, пулеметов, кровищи, бинтов и всей хуйни… Все, заканчивайте и эту в речку кидайте нахуй!"

6 квітня: втік додому - отримав "героя росії"
Розповідає російський солдат: "Телевидение приезжало сюда, блядь, нас не было. Генералы приехали, награды вручали. И пацаны генералам как начали мозги вынимать… Мы сейчас оружие сложим. Идите вы нахуй. Поддержки нет, обороны нет, ебать вы охуели! Залезь со мной в окоп, блядь, генерал, побудь здесь сутки… И сына своего сюда, блядь, посади, сидите там в тылу".
Чоловік скаржиться, що командування дає нагороди за війну в Україні своїм родичам. Зокрема, у його підрозділі – це син начальника ППО, який насправді "сидить в тилу". Ще один нагороджений на другий день війни втік додому, втім "героя росії" отримати встиг, і тепер про нього пишуть усі російські ЗМІ.
"Я здесь 40 дней на передовой с пацанами, а он, пидар, в россии пиво пьет да в Instagram всякую хуйню выкладывает…" – обурюється росіянин.

10 квітня: какой танк, где я его возьму, нахуй
Російський солдат розповідає, як вони фальсифікують військові здобутки задля отримання грошових виплат:
- Командир подал документы, якобы я танк подбил, нахуй.
- А на самом деле?
- Какой танк?! Где я его возьму, нахуй?
- За это выплата…
- Сколько?
- Сто!
- Нихуя себе!

27 квітня: снимай этих ебаных вьетнамцев + переклад англійською
Записи аудіоповідомлень з телефону російського військового. Він пообіцяв керівництву сюжет для російської пропаганди про врятованих іноземцев, але виконати завдання було складно: "Они не знают, что им нужно выезжать, и уезжать они категорически не хотят. Их здесь все устраивает, им все нравится. Их там, наверное, даже больше, чем 19. Это общага, большой коридор и по бокам идут комнаты. Если их начать всех выволакивать, там шумиха будет пиздец".
Керівництво вносить зміни у сценарій та вимагає зняти щасливих в’єтнамців: "снимай нахуй этих ебаных вьетнамцев на телефон, пускай они на телефон говорят, что "нас все устраивает, мы хотим здесь жить! Пришли русские, теперь наступит мир во всем мире и нас все устраивает…русские ребята пришли, теперь, блядь, нацистов нахуй всех, теперь никто нас трогать не будет. Мы очень рады русским ребятам и Херсон наш".
Але і це не вийшло - у наступних повідомленнях солдат жаліється, що йому просто перестали відкривати двері, а частина в’єтнамців уже втекла до Одеси. Врешті-решт вдалося знайти 14 іноземців, які у сюжеті російського ТБ перетворилися на 140.

Окремі групи росіян та солдатів російської армії[ред.]

Як почуваються мешканці ОРДЛО[ред.]

20-ти числа березня: мужики все поховались, одни бабы в очередях за деньгами
У кількох перехопленнях ГУР чоловіки та жінки розповідають своїм співрозмовникам:
"в городе там воюют, магазины грабят…часть войск завели и от они по городу ездят, всех хватают…и машины забирают, и в армию забирают…Мужики все поховались, одни бабы в очередях за деньгами в банкомат стоят".
"Людей забирают, с маршруток высаживают, машины забирают".
"списки собирают о составе семьи. По квартирам будут ходить, мужиков забирать - они ж прячутся молодые все".

21 березня: какой с меня снайпер, я одним глазом не вижу вообще
Один російський окупант розповідає про операцію на Херсонщині: "Вчера только с зачистки вернулся - с восьмиста нахуй человек ебать, сто пятьдесят вышло нахуй".
Другий солдат скаржиться, що його керівництво бреше і доповідає нагору про 60-70% комплектування бригади, хоча насправді: "…мало очень. Триста двух человек досчитаться не могут, где они. Ты представляешь - триста два, это с нашей части только. Это не считая тех, которых уже нету и которые лежат в больницах".
Третій шокований підходом командування до людей з ОРДЛО: "...только этих ополченцев вывезли из-под минометов. Командование - твари, хотели людей на мясо кинуть…я думал они добровольцы, ополченцы эти, которые с Донбасса, а их менты забирали прям…мужик стоит со снайперкой , смотрю - у него глаз вообще заплывший, говорит, какой с меня снайпер, я одним глазом не вижу вообще. Половина еле ходит…".

26 квітня: миссия наша - выжить + переклад англійською
Солдат-ДНРівець жаліється матері: "Миссия наша - выжить, понимаешь? Слов нет. Дело в том, что тут приехали люди, отстрелялись и уезжают, а мы тут постоянно, блядь. Сами себе жрать готовим, по погребах все уже повыгребали, короче, хана. Россия оставляет после себя руины. Село называется, недалеко от Изюма, Топольское. Бои не останавливаются, прорваться туда не могут, короче, 9 мая это все не кончится".
Мама вмовляє сина не підписувати нові контракти, син відповідає, що не буде.
Додає: "Сначала наших просто кидали наперед. С другой роты. Их мертвыми попривозили. На бронюк прыгают и поехали на зачистку села, а там жеж всегда ждут и стреляют укропы. А сегодня, чи вчера люди начали отказываться. Россияне отказались, наши отказались, но луганчане поехали. А я ни в какую, я сказал - стреляй в меня, а я не поеду".

30 квітня: вы чо, блядь, едете, вы мясо!
Командир роти, який прибув із ДНР-івським поповненням на Херсонщину, доповідає командиру батальйону: “Короче, больше половины не хотят ехать. Шо я им могу сделать?".
Командир батальйону обурений - "…с наших 20-ти, шо, 5 человек едет только?".
Командир роти підтверджує, тільки 5. Бо "я им говорил, шо мы будем в обороне! Тут россияне ж напиздели, блядь, и сами съебались. Сегодня утром они чухнули. Русские! Отказались! Говорят "вы чо, блядь, едете, вы мясо"...вот куда нас привезли - они тут стояли, их послали туда (прим. СБУ: на Чорнобаївку), а они отказались, уехали, блядь, в другую сторону. Говорят "вы чо, долбоебы, блядь, куда вы сунетесь?". И отэто началась паника".

30 квітня: пизды получат очень многие на республике
Солдат Руслан, мобілізований з території так званої "ДНР", підрозділ якого дислокується в Зеленодольську Дніпропетровської області, розповідає дружині, що найближчим часом планується новий наступ, та що додому його ніхто не відпускає:
"Будем штурмовать Днепропетровскую область. Подтянулись самолеты, авиация…сегодня нам сказали - конец августа-начало сентября…шо ты сделаешь, зай, война. Никто в этом не виноват...сегодня штуку одну интересную промутили, спиздили 7 солнечных батарей промышленных, больших…света нет, будем заряжать аккумуляторы тракторные".
Дружина також ділиться новинами: "а у нас сказали, шо у нас вроде в мае-месяце не будет зарплаты. Все, хватит. Ну, нас жеж кормят, хозтоварами обеспечивают…вот Элла в больницу ходит, у нее с ногами проблемы, за что ей покупать медикаменты? А она говорит "ну у нее же муж есть…". А муж у нее миллионер, блядь? Ебическая сила".
Солдат вірить, що коли він повернеться додому, все зміниться: "у нас в республике зажралися очень сильно…я им рты позакрываю сразу. Здесь у всех такое настроение, поверь, это все просто бесследно не пройдет…пизды получат очень многие на республике…сколько они пацанов перебили".

6 травня: тебя сюда никто не звал, ты сама сюда приехала
Дружина російського солдата з Краснодарського краю обурюється поведінкою біженців з ОРДЛО: "Алена говорит, сегодня к ней заходила в магазин баба из Донецка, и высказывала ей, что им обещали одно жилье, а дали другое, обещали по одному кормить, а кормят по-другому…".
Чоловік не стримує емоцій: "А шо же, хитрожопые, хотите приехать сюда, блядь, и шоб вам сразу все в шоколаде было? А ничо, шо мы воюем и щас как бы тоже бабки мы выкидываем?".
"Да, да! А им похуй! Им похуй!", пристрасно коментує жінка.
"Ну и идите нахуй, пиздуйте обратно, пусть вас там Точками-У закидывают! Не нравится - тебя никто здесь не держит, блядь! Тебя сюда никто не звал, ты сама сюда приехала!", резюмує солдат.

11 травня: типа нас тут нет
Солдат російської армії, мобілізований з "ДНР", порівнює перебування на війні з тюрмою в розмові з донькою: "Говорят, что, типа, нас тут нету. Что, типа, мы в Донецкой области…И вот мы опасаемся, что нас полгода здесь держать будут…настроения у всех уже упаднические. Если б хотя б точно сказали какие-то даты...Даже на зоне человек сидит – он знает свой срок. Будет себя хорошо вести – выпустят раньше. Или, там, денежку занесет…тут же такая вот фигня. Мы вообще даже как-то и не спешим с выполнением приказов. Потому что иногда они меняются на противоположные".

Російські жінки та інші родичі[ред.]

14 березня: новостей вообще никаких хороших нету
Дружина російського окупанта розповідає новини з дому: "...ВТБ под санкциями, Альфа тоже, все банки. Работает только Сбербанк. Короче, новостей вообще никаких хороших нету…С Млечника вообще пизда, сколько погибших, просто не счесть. Это пиздец. Это хуже, чем в Сирии…там, короче, один написал своей жене с вашей бригады, что типа "Наташ, я похоже останусь здесь, здесь полное чистилище происходит"…ну типа он не выживет".
"Приеду - уволюсь", відповідає солдат.

(Млєчнік - це військова частина 51460 у Хабаровську, у якій розташовується 64-та бригада. Саме цю бригаду українська розвідка звинувачує у Бучанській різанині.)

15 березня: ты не можешь у кого-нибудь из местных забрать телефон и звонить мне каждый день?
Матір російського солдата питає "Когда вы возьмете Киев?". Солдат невесело пояснює, що "это все очень долго будет".
Матір доповідає про щасливе життя вдома: "У нас цены растут, как в сказке, кредиты 30%, ипотека 18%, бабы покупают унитаз - стоит 43 тысячи, Кирилл! С валютой Сбербанк не работает…санкции везде".
Питає сина, чи не може він "у кого-нибудь из местных забрать телефон и звонить мне каждый день"? Часто цитує ЗМІ та путіна - "срочников там нет ни одного", "говорят, уже кольцо вокруг Украины сжимается и все нормально", "показывают, как русских пацанов захватывают украинцы в плен и пытают".
"Это пропаганда. Это все пиздобольный ящик", коментує син.

18 березня: ленточку положи в карман
Російський окупант телефонує матері з-під Харкова, аби попросити про допомогу ворожки: "Ты у Дмитриевны? Попроси ее, чтоб она что-нибудь сделала - нас тут минами закидывают, сегодня меня чуть не убило вообще, два раза…они с каждым днем все точнее и точнее бьют…нас оставили в посадках стоять и терпеть - ждать, пока они отступят. А они не собираются вообще отступать…это жесть, это ужас просто". Мати дає пораду, як убезпечити себе від українських мін, каже "Ленточку положи там куда-нибудь в карман". Син відповідає, що він георгіївськими стрічками вже обмотався.

20 березня: уволят - ну и хуй с ним
Росіянка розповідає чоловіку-солдату про новину: затримано заступника керівника Росгвардії Романа Гаврилова, йому інкримінують розкрадання коштів для російських воєнних, які мали піти на техніку та продуктами для війни з Україною.
"А мы ездим на фанерах с решетками…а этот пидар, блядь, ворует", резюмує солдат.
"Ты пиши тоже со всеми, и пускай вас возвращают. Похуй, чо будет, то и будет. Уволят - ну и хуй с ним, ничо страшного", переконує дружина, яка хоче, аби він відмовився воювати далі.

25 березня: вот у нас и скотина болела вся, и корона - все оттуда!
Російський солдат у розмові з матір’ю задається питанням "...на кой черт мы связались с этой Украиной…им вообще эта помощь нужна была?".
Мати пояснює - "...вы там так не подготовлены политически вообще, что хочется приехать и пиздюлей вам всем дать! Дурачки вы там дурачки...мы никого не защищаем там, понимаешь? Мы свои границы защищаем. Чтоб они там не поставили атомное оружие. Америкосы. А лаборатории там на Украине вскрыли, знаешь? Вот у нас и скотина болела вся! И Корона - все оттуда!".
Син намагається пояснити, що це неправда, бо якби біозброя була, то помирала б і худоба в Україні, натомість він бачить велику кількість голів: "Ну чушь же, ну как бы они это все делали. Ну у них бы самих скотина помирала б и че? Че потом бы было? Тут ферм полно, не так как у нас - скотины полно везде, у нас скотины-то нет!".
Але у матері є залізні аргументи: "Ну это же политика" та "Там же все продумано!".

26 березня: если бы не НАТОвцы, уже давно бы все зачистили
У першому перехопленні російський солдат-строковик лютує: "твари ебаные, съебались. Один специально себе ногу сломал, второй сказал, что контузило его, ебать, он забыл маму-папу".
Жінка, з якою розмовляє юнак (можливо, мати), обурена: "А как потом вам в глаза-то будут смотреть, блядь, когда вы вернетесь?
Другий сумний солдат каже дружині: "дома я не знаю, как я буду реагировать…ты представляешь, воспоминания какие?".
"Нормально будешь реагировать!", бадьоро каже дружина та запевняє чоловіка, що усі погані спогади просто минуть.
Третій сумно шепоче жінці приблизно те ж саме: не знає, як буде спати, коли повернеться додому. Жінка заспокоює, її родич був 2 роки строковиком "в Грозном-то когда хуячили" і нічого. "Это намного меньше этого, тут за это время как за три года все произошло, поверь", продовжує скаржитися солдат. Жінка лютує - якби не "НАТОвцы-пидарасы", які поставили Україні техніку, "уже давно бы все зачистили". Та робить висновок, "их надо в первую очередь ебануть".

29 березня: стране жопа полная
Російський солдат спілкується з батьками: "Байден че говорит, когда закончится?".
Батьки відповідають: "А он не говорит, он поливает грязью Путина. Ну, видимо, вот эта вот часть операции и была спровоцирована, чтоб втянуть нас в войну и чтоб мы надорвались и чтоб экономику нашу разрушить. Стране жопа полная, через полгода такой войны ты не сможешь вернуться в Россию, ее, видимо, не будет". Усі разом критикують дії керівництва та запевняють, що для перемоги потрібна мобілізація, а її нема.
До добровільної мобілізації батько ставиться скептично: "Несколько тысяч добровольцев еще найдут, которым хочется экстрима и, видимо, сильно мешают свои ноги и руки".

В'ячеслав Войцешко, скріншот з відео

31 березня: В’ячеслав Войцешко намагається забрати матір-українку з Херсонщини
Солдат російської армії В’ячеслав Войцешко, який народився на Херсонщині, хоче вивезти матір із окупованого міста, про що спеціально домовився із командуванням.
Згідно розслідуванню Slidstvo.info, В’ячеслав живе у Криму, як і його брат, також військовий, який зрадив присязі у 2014-му, та перейшов на бік армії окупанта. Мати ж залишилася на Херсонщині, незважаючи на палку любов до "русского мира".
Мати їхати відмовляється, плаче, каже "ти просто не бачив, як нас тут брали…я була перелякана до смерті, мене трусило два дня".
Солдат пояснює, що "...это ж специально делается, чтоб потом никаких претензий не было, чтоб будто ты была как преступник", але мати все одно вирішує залишитись вдома, бо "...в мене тут муж лежить, я його самого не оставлю, я до нього тоді не зможу приїхать і всьо".

6 квітня: прошу тебя, побыстрее убивай всех украинцев + переклад англійською
Російський солдат Валерій Бабаєв вітається з жінкою і весело розповідає про подарунок, який йому відправила молодша сестра: "Здорово, крысообразная! Лизе сказали…ну, в школе гуманитарку собирали, Лиза положила мне носки и письмо написала "Бабаев Валерий, пишет тебе Бабаева Елизавета. Прошу тебя, побыстрее убивай всех украинцев и приезжай домой".
"Убивай украинцев? Правильно, ребенок все по факту сказал. Правильно", розчулено сміється жінка.

9 квітня: ты сложишь оружие и не идешь дальше
Мати російського солдата з 36-ої окремої мотострілецької бригади РФ з дислокацією у Борзі (Забайкальський край), розповідає: "Я тут просто договорилась, ты можешь просто подойти к главнокомандующему и сказать, что ты больше не будешь туда заходить, что ты сложишь оружие и не идешь дальше. Тебе ничего не будет, все, я договорилась…".
Син упевнений, що йому нічого не загрожує та що його скоро і так виведуть.
Мати каже: "не будут выводить, вы сейчас будете обратно туда заходить, через Киев, Ростов… но это еще не прекратится, отсюда еще вывозят технику, вывозят народ туда, погибших заменяют другими остатками".
И потім перелічує, в скількох її знайомих вже загинули родичі: "Бурного убили, у Юли тоже все нормально было, а потом вчера прибежали - мужа убили, у Кристины тоже мужа убили, вчера соседа убили, уже народу много…".

Ольга та Роман Биковські, скріншот з відео

12 квітня: ты давай там, украинских баб насилуй + переклад англійською
Ольга Биковська, дружина російського солдата Романа Биковського (обох було ідентифіковано “Схемами”), весело сміється та каже йому: "...так, ты давай там, украинских баб насилуй, да, и мне ничо не говори. Понятно?".
"Насиловать и тебе ничо не говорить?", перепитує солдат.
"Да, чтоб я ничо не знала…разрешаю. Только предохраняйся", підтверджує дружина та знов весело регоче.
За даними “Схем”, Роман служить у 108 десантно-штурмовому полку та живе разом із жінкою у Криму.

19 квітня: нет, вы не убиваете гражданских и детей
Матір російського солдата дає йому цінну вказівку не втрачати бойовий дух, бо "вы делаете великое дело".
"Что мы делаем? Убиваем гражданских и детей, блин?", сумно питає її солдат.
"Нет! Вы не убиваете гражданских и детей! Вы фашистов убиваете, блядь, поверь мне. Все, прекрати, не надо об этом", авторитетно пояснює мати.

22 квітня: как Чикатило, спокойный
Мати російського солдата питає сина, чи в нього нічого не болить. Син відповідає, що: "с моими психическими расстройствами это очень даже кстати на пользу идет. Видишь, какой спокойный, да? Как маньяк, как серийный убийца, как Чикатило - спокойный".
Відповідь лякає навіть мати: "Ты какой-то странный. Разговариваешь как-то странно. У тебя там, наверное вообще психика не туда пошла уже".

8 травня: найстрашніша війна в історії
У першому перехопленні дружина російського військового ділиться із чоловіком своїм баченням ситуації: "Хуже Чечни. Это самая страшная война во всей истории. Победа идет за нами, мы победим, это 100 процентов, это не обсуждается. Только какой ценой?".
У другій розмові дружина солдата з дагестанського міста Буйнакськ (місце дислокації 136 бригади) намагається з’ясувати, "когда конец?". Чоловік гадки не має, коли кінець і дружина переказує обнадійливі плітки: "Потому что путин (не официально по телевизору, а вот так, в ваших кругах), он отдал приказ, чтоб до 9 мая нахрен все это закончить. Он сказал, если до 9-го не закончим, то ядерной хренью их всех спалить и пусть сдохнут все нахрен".
Ще одна літня жінка жаліється солдату: "Два села украинцы подбили в Белгороде! Даже по новостям сказали, и опять это все замялося…они идут в наступление, им такая техника прет…зато парады везде будут…они сами не рады, что они это затеяли…люди все уже это говорят, у нас, сказали, шахта одна закрылася".
В останньому перехопленні дружина розповідає солдату, що "По телеку говорят, что все идет хорошо у нас, что все идет по плану". Але її чоловік бачить ситуацію геть інакше: "не знаю, по какому плану там идет, но тут просто пиздец".

9 травня: делаете с хохлятских этих шашлыки?
Матір російського солдата жартівливо та захоплено каже: "жарите шашлыки, да? Ну с этих, хохлятских, шашлыков делаете? Бейте вы их, бейте этих гадов, бейте, на шашлык их всех! На шашлык их всех, гады. У меня все, на что я спокойно относилась, теперь ненавидеть их начала".
Своїм життям росіянка чомусь незадоволена: "у всех настроения нету, с этим всем, что вот это все связано, дебилизм полный, вообще у людей настрой плохой у всех, настроения нету. Все какие-то поникшие, ходят грустные, большая часть людей - они понимают, что и с работой туго сейчас настало, с этими санк…санкц…ну, с этой хренью…короче, херня одна".

Юлія Копитова, у дівоцтві Циганкова, скріншот з відео

11 травня: жінка, що мріє катувати дітей + переклад англійською
Говорять російський солдат Володимир Копитов та його дружина Юлія Копитова зі Смоленської області, вже ідентифіковані "Схемами". Жінка живе у прикордонному з Україною місті, куди насильно евакуюють українських дітей. Раніше вона працювала у дитячій лікарні. Говорять Копитови про наступне:
- А ты знаешь, вот эти дети нашим детям говорят, что 9 мая в школе просили нарисовать, короче, ну, к празднику, они сказали: «Это не наш праздник». Это дети, наши дети в школе говорят. И ты в курсе, что они потом вырастут, так и будет? Эти «нацики», они подрастут и будут такими же. Чего Путин всех «‎в Россию едьте, едьте»? Придурков этих… Взяли бы, всех там переубивали бы, да и нахер.
- Какая ты добрая.
- Я бы им, наоборот, наркотики вколола, если бы работала, и смотрела бы им в глаза и сказала бы: «Сдыхайте, мучайтесь», я б им письки тоже резала вот так вот, звёзды на спинах вырезала бы, и вообще по уху каждый бы день отрезала бы, по пальцу, чтобы им больно так было.
- Это ж дети, Юль.
- Я прям ненавижу этих украинцев, Вов, теперь вообще ненавижу. Я бы даже детей бы этих расстреляла бы.

12 травня: детей поубивали - но это не война
Російський солдат, який знаходиться біля Чорнобаївки, каже матері: "это же не война, это спецоперация". Жінка дивиться на речі принципово інакше: "Ага, не война, все разбомбили на хуй. Все поломали. Детей поубивали, взрослых поубивали, но это не война. А это чо такое тогда? У вас спецоперация, а людей сколько погибло".
Солдат розповідає далі: "здесь на базе наш опорник чистилищем называют. Самое очко у нас. Наш опорник находится под постоянным обстрелом. К нам люди боятся ездить".
У розмові з батьком росіянин додає подробиць: "У нас просто ни воевать нечем, ничего у нас, ни техники, вообще ничего тяжёлого нету. Приехали в Херсон на базу - здесь вообще жопа, кладбище вертолетов…вертолеты выстроили в один ряд и все накрыло, нахрен, градами".

12 травня: старый маразматик путин
Російський солдат обговорює з подругою промову путіна на параді 9 травня. Подруга каже, що "его речь, это была жесть какая-то. При чем здесь Одесса, Донбасс, Суворов, Мономах и великая отечественная война?", солдат у відповідь називає путіна "старым маразматиком" та іронізує, що Литву, Латвію та Естонію ще відвоювати треба.
Далі подруга розмірковує, що білорусь досі до росії не приєднали, бо "это придется победу с кем-то делить", але військовий у перемозі не надто впевнений: "угу, победу. Не проебали бы мы тут еще".

12 травня: он адекватный вообще?
Російський солдат та його подруга обговорюють ротацію на фронті та парад на 9 травня. Подруга каже, що "у девочек сегодня прям у многих мужья либо вернулись, либо собираются уже возвращаться. Короче очень многие уже все, засобирались домой. И замена, я так понимаю, к 24-25му очень много замены едет". Промова ж путіна на параді її обурила, бо він "на параде, блядь, победы, почтил память погибших в Одессе в 2014 году, он адекватный вообще?".
Військовослужбовець не може зрозуміти логіки проведення параду: "Блядь, из-за Ковида они, сука, отменили ебучий парад, а вот из-за войны - нет. Ну да, логично, блядь".

Кадирівці та інші бойовики[ред.]

17 березня: пиздюлей получили – спрятались, пиздюлей получили – спрятались + переклад англійською
Російський солдат, який знаходиться під Маріуполем, розповідає дружині про воєнну тактику армії РФ: "...пиздюлей получили - спрятались. Пиздюлей получили - спрятались. Ничо мы не делаем, прячемся мы нахуй".
Дружина питає "ну а чо делать-то?".

"...я заебался уже бинтовать всех и конечности грузить, нахуй. Двухсотых море, море, просто море, я столько не видел конечностей никогда в своей жизни, блядь…Эти ебаные кадыровцы, они просто отступили и все! Всем похуй!...пиздец", відповідає дружині солдат.

26 квітня: чечены пизды получили и занимаются "эвакуацией"
Російський військовий спростовує інформацію про захоплення міста Рубіжне в Луганській області: "…я ж тебе говорю, за щеку только взяли, нихуя не взяли. Нихуя абсолютно…Тут вон кричат "вперед-вперед", блядь, а идти некому вперед… Мне тоже рассказывали, что по телеку передали, что Рубежное взяли. Хуй кто там брал чо".
Розповідає, що насправді коїться на фронті: "Тут, вон, и спецназ русский приезжал, тоже пизды получили немного прошлой ночью…Чечены пизды получили и больше они никуда не ходят, сидят там на окраине города, ебать, занимаются "эвакуацией": сюда фуры с колбасой гонят, а назад – фуры с машиной и золотом. Типа "гуманитарку" сюда, а отсюда награбленное тянут, пидары. Ото и все чечены, хуйлопаны заебаные, нахуй".

3 травня: спецы невьебенные, боевики наши
Російський солдат каже знайомому, що втрат на фронті у росіян "больше, чем за 4 года Чечни".
Знайомий не знає, як на це реагувати: "ну, у нас, видишь, не озвучивают…я не знаю даже…я смотрел, возвращаются эти, росгвардия, мусора, омоновцы…".
У відповідь солдат ділиться своїми враженнями від хоробрості "елітних підрозділів": "Да они на хуй не нужны! Короче, массовки устраивают и не хотят дальше идти. Вот эти всякие, блядь, спецы невъебенные, боевики наши все, блядь, заднюю дали, уебали в россию. И отказываются ехать дальше".

7 травня: кадирівці вкрали пістолет
Російський солдат, який стоїть на Херсонщині, скаржиться своєму знайомому, що кадирівці вкрали у нього пістолет: "чехи приехали - "помолиться впусти, братан, мы свои, на разведке". Впустил, короче, блядь. Он, пока молился, ПМ подрезал, нахуй! Прыгнули в тачку…и съебались".
За втрату зброї його на тиждень відправили копати окопи, будувати лінії оборони у селах. А потім з’ясувалося, що пістолет все ж треба шукати, бо якщо він його за два дні не знайде, "тебя завалят нахуй! И спишут, что пропал, блядь, разведкой боем на укропов, и тебя укропы застрелили".

Проблиски сумління: росіяни, яким соромно[ред.]

23 березня: разруха - это выбор, и этот выбор сделали мы
Жінка, яка розмовляє з російським солдатом, говорить про свою ненависть до російської влади та виражає надію, що вони горітимуть у пеклі, сидітимуть у тюрмі та познайомляться з "черенком от лопаты".
"Если нас слушают (я надеюсь, что это наши нас слушают), то я им хочу сказать - пидарасы!!...Работы лишились люди, которым 20-30 лет, до сороковника! Как раз-таки те, которые выйдут…то, что вас туда отправили, это вершина, это итог, это уже никаким образом теперь обратно не отмотать...разруха - это выбор и этот выбор сделали мы. Промолчав…у нас там тоже родственники есть, и родственники эти живут под Киевом! Под тем Киевом, который сейчас бомбят!".
Солдат каже, що роботи, певно, лишилися блогери, а люди тепер просто "пойдут на фабрики, в хозяйство, начнут заниматься огородами. И будет у нас все свое, и откажемся мы от этих, блядь, западных, на хуй, продуктов никому не нужных, шмоток этих и всего остального…зачем тебе эта Гейропа, е-мое, кроме оранжевых этих и пидарасов там больше никого нету, которые на площади херами машут".
"Ты больной, что ли, на голову? Ты мне, пожалуйста, больше не звони", каже жінка.
"Ты кого-то там наслушалась и в голове у тебя каша…плохой язык у тебя, ты много чо не понимаешь…я приеду, я тебе мозги вправлю, у тебя чото нарушилось непонятное в голове", обіцяє солдат.

13 квітня: "Россия – захватчики", "Путин – хуйло"
Монолог російського військового про те, що він на власні очі бачить в Україні: "Мы когда приехали, у них поля такие чистые были, а теперь везде все засорено, подожжено, дорогам пизда, какие-то ямы, сгоревшая техника стоит, тела лежат…Вот сидит на автобусной остановке тело, видно, что мертвый. А сверху надпись "нехуй шастать". Я эту надпись никогда не забуду. И везде на заборах надписи: "Русские оккупанты, уходите! Мы вас не звали! Мы вас не ждали", "Россия – захватчики", "Путин – хуйло"..
Нашу колонну обстреливают, стояли в селе – вышла какая-то женщина и давай по нам стрелять. Я не чувствую себя, как чувствовали наши прадеды, что я правое дело делаю…никто из нас этим гордиться не будет".

Про окремі події[ред.]

Як росіяни обстрілюють росію[ред.]

15 квітня: это наши херачат, чтобы типа хохлы провоцируют + переклад англійською
Дружина окупанта хвилюється - вона дізналася, що у селі Клімово Брянської області, у яке 14-го квітня прилетіла ракета, є постраждалі. "Это наши херачат", – пояснює своїй дружині російський солдат, який зараз перебуває у Донецькій області.
"А зачем наши?", не розуміє дружина.
Росіянин пояснює: "Так надо. Так делают для того, чтоб типа хохлы провоцируют. И вот поэтому попадают…Такая же херня была и в чеченскую войну. Квартиры взрывали в Москве, типа, что это террористы. На самом деле это ФСБшники. Просто никак они (Україна – ред.) не могли обстреливать с такого расстояния Климово".

Про відступ від Києва[ред.]

1 квітня: сейчас вообще все в спину плевать будут
Чоловік, який знаходиться в російському тилу, експресивно розповідає російському солдату, який знаходиться у Київській області: "...оттудова на хуй хочут выводить, ебанаврот, предали российскую армию…сейчас вообще все в спину плевать будут на хуй…столько солдат погубили на хуй - и сдаться?". Солдат погоджується та каже, що по них стріляють, а вони, хоч і стріляють у відповідь, але не знають, долітають снаряди, чи ні.
Чоловік із тилу обурюється "...а чо у нас вооружение такое, или все это пиздеж?". "Да беспонтовое все", байдуже відповідає солдат.
Чоловік не стримує емоцій: "А, это реклама больше была на хуй? Еб твою мать, позор блядь, вова путин. Сейчас ему голову отрежут на хуй где-нибудь…обратно приедете-то, вас заклюют на хуй в спину-то вам…скажут - фу, лохи блядь, обосралися".

3 квітня: зачем тебе говорить правду, если ты переживать будешь
Російський солдат розповідає дружині про відступ від Києва: "…пизды мы тут отхватываем и съебываемся сейчас…отступаем. Мы сегодня ушли, первая группа, завтра остатки съебываются. Потому что сегодня или завтра там наступление будет. Либо послезавтра".
Дружина розгублено запитує, а як же російські новини про те, що "берут один за одним города"? "Все пиздобольство. Потому что зачем тебе говорить правду, если ты переживать будешь?", коментує чоловік.