Юрія Іллєнка 30, маєток Баккалинського

Матеріал з Енциклопедія громадянина
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця довідка у процесі створення, інформація може швидко змінюватися
Зелені посилання - це пруфи, а блакитні посилання це реєстри

Вид на маєток з вулиці, GoogleMaps, 2021 рік

.




Олександр Омельченко, за участі керівника Головного управління житлового забезпечення Михайла Голиці, голови КП "Житлоінвестбуд-УКБ" Вячеслава Непопа та голови Шевченківської районної ради й водночас Шевченківської РДА Віктора Пилипишина. У 2007 році ініціативу підхопив Блок Леоніда Черновецького, депутати якого ініціювали та підтримали рішення про передачу землі під пам'яткою в оренду, а у 2009-му - про її продаж за 14 мільйонів гривень. Вси вищезазначені дії відбувалися без погоджень з органами охорони культурної спадщини. Численні скарги та звернення Олександра Глухова, які він подавав багато років, призвели до включення у процес київської міської прокуратури, яка за участі Глухова та правозахисника Олександра Дядюка, у 2010-2012 роках виграла три судові процеси та повернула будинки й землю у комунальну власність міста. Після повернення будинки продовжили руйнуватися - як за часів голови КМДА Олександра Попова, так і впродовж усіх 6-ти років мерства Віталія Кличка. З грошей, які передбачалися у бюджеті на реставрацію садиби (лише у 2016-2018 роках), використана була лише невелика частка.

Варіанти переселення пропонувалися родині Олександра Глухова переважно з 1996 по 2005 рік, коли виселення останнього мешканця садиби Мурашка означало реконструкцію пам'ятки архітектури та нове будівництво на її місці. Через бажання зберегти пам'ятку родина від варіантів відмовилася. З 2013 року, тобто за 7 років перебування будинків у комунальній власності міста Олександру Глухову офіційно запропонували варіанти переселення лише двічі: кімнату у гуртожитку у 2018 році та квартиру у ЖК в мікрорайоні "Мишоловка", збудованому КП "Житлоінвестбуд-УКБ" (тим забудовником, який відпочатку планував реконструювати пам'ятку) у 2020-му.

Олександр від пропозицій відмовився, тому у листопаді 2020 року, під час світової пандемії Covid-19, голова Департаменту культури КМДА Діна Попова повідомила про рішення відрізати у будинку-пам'ятці воду та газ, мотивуючи це необхідністю терміново здійснити протиаварійні заходи, обіцяні ще у 2014 році. Всю зиму родина прожила у помешканні, де температура повітря сягала 11 градусів тепла. Жодних пропозицій переселення окрім примусового виїзду на "Мишоловку" родина наразі не отримувала. Крім того, у лютому 2021 року Олександр Глухов дізнався, що департамент культури КМДА (ще під керівництвом Діни Попової) подав на нього в суд. Але на першому ж засіданні суд вирішив залишити позов без розгляду.
27 квітня 2021 року новим директором Департамента культури КМДА було призначено Яну Барінову. До змін у ситуації з садибою Мурашка це поки що не призвело.

Дійові особи та ролі:[ред.]

Активісти та акції підтримки[ред.]

Олександр Глухов

Ключова фігура у процесі рятування пам'ятки від знищення. Киянин, кандидат фізико-математичних наук, доцент Національного авіаційного університету. З 1992 року разом з родиною проживає в одній з квартир садиби.
Олександр Дядюк
Правозахисник, який на громадських засадах представляв інтереси Глухова у судах, звертався зі скаргами до прокуратури та мерії та відвідував засідання комісїй КМДА впродовж багатьох років боротьби за збереження садиби.

Акції підтримки

3 вересня 2011 року на Малій Житомирській відбулася акція на захист садиби, де жив і працював художник Олександр Мурашко. Мета акції - привернути увагу громадськості і влади до долі пам'ятника архітектури - садиби Мурашка, яку потрібно врятувати від руйнування.

22 грудня 2011 року