Садиба Мурашка

Матеріал з Енциклопедія громадського активіста
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Довідка перевірена 7 квітня 2021 року. Якщо ви бачите тут непідтверджену чи викривлюючу інформацію, давайте це обговоримо
Зелені посилання - це пруфи, всі імена посадових осіб є посиланнями на мультиреєстр Clarity Project, а суддів на досьє PROSUD

Вид на садибу Мурашка з вулиці. Автор фото: Олександр Глухов

Садиба Мурашка - пам'ятка історії та архітектури, розташована в Києві на вулиці Малій Житомирській. Збудована у середині 19 століття. Ключовою фігурою у процесі захисту садиби від знищення став прописаний у пам'ятці місцевий мешканець, університетський викладач Олександр Глухов, який у 2000-х роках відмовився з неї виїжджати.

Ініціював процес "реконструкції" пам'ятки у 2000 році тодішній мер Києва Олександр Омельченко, за участі керівника Головного управління житлового забезпечення Михайла Голиці, голови КП "Житлоінвестбуд-УКБ" Вячеслава Непопа та голови Шевченківської районної ради й водночас Шевченківської РДА Віктора Пилипишина. У 2007 році ініціативу підхопив Блок Леоніда Черновецького, депутати якого ініціювали та підтримали рішення про передачу землі під пам'яткою в оренду, а у 2009-му - про її продаж за 14 мільйонів гривень. Вси вищезазначені дії відбувалися без погоджень з органами охорони культурної спадщини. Численні скарги та звернення Олександра Глухова, які він подавав багато років, призвели до включення у процес київської міської прокуратури, яка за участі Глухова та правозахисника Олександра Дядюка, у 2010-2012 роках виграла три судові процеси та повернула будинки й землю у комунальну власність міста. Після повернення будинки продовжили руйнуватися - як за часів голови КМДА Олександра Попова, так і впродовж усіх 6-ти років мерства Віталія Кличка. З грошей, які передбачалися у бюджеті на реставрацію садиби (лише у 2016-2018 роках), використана була лише невелика частка.

Олександр Глухов. Фото з фб-профілю Олександра. Автор фото, знайдись!

Варіанти переселення пропонувалися родині Олександра Глухова переважно з 1996 по 2005 рік, коли виселення останнього мешканця садиби Мурашка означало реконструкцію пам'ятки архітектури та нове будівництво на її місці. Через бажання зберегти пам'ятку родина від варіантів відмовилася. З 2013 року, тобто за 7 років перебування будинків у комунальній власності міста Олександру Глухову офіційно запропонували варіанти переселення лише двічі: кімнату у гуртожитку у 2018 році та квартиру у ЖК в мікрорайоні "Мишоловка", збудованому КП "Житлоінвестбуд-УКБ" (тим забудовником, який відпочатку планував реконструювати пам'ятку) у 2020-му.

Олександр від пропозицій відмовився, тому у листопаді 2020 року, під час світової пандемії Covid-19, голова Департаменту культури КМДА Діна Попова повідомила про рішення відрізати у будинку-пам'ятці воду та газ, мотивуючи це необхідністю терміново здійснити протиаварійні заходи, обіцяні ще у 2014 році. Всю зиму родина прожила у помешканні, де температура повітря сягала 11 градусів тепла. Жодних пропозицій переселення окрім примусового виїзду на "Мишоловку" родина наразі не отримувала. Крім того, у лютому 2021 року Олександр Глухов дізнався, що департамент культури КМДА (ще під керівництвом Діни Попової) подав на нього в суд. Перше засідання у справі призначено на 8 квітня 2021 року.

Дійові особи та ролі:[ред.]

Активісти та акції підтримки[ред.]

Олександр Глухов

Ключова фігура у процесі рятування пам'ятки від знищення. Киянин, кандидат фізико-математичних наук, доцент Національного авіаційного університету. З 1992 року разом з родиною проживає в одній з квартир садиби.

Олександр Глухов біля під'їзду. Фото: Іван Чернічкін, Zaborona

На початку 2000-х років відмовився виїжджати з пам'ятки архітектури, у якій прописаний, чим завадив початку будівельних робіт. Багато років був ініціатором та учасником судових тяжб, завдяки яким у 2012 році садибу Мурашка та земельну ділянку, на якій вона розташована, вдалося повернути до комунальної власності.
У 2000-2013 роках Олександру Глухову пропонували квартири, у тому числі у центрі міста, але ці пропозиції надходили з метою подальшого знесення пам'ятки архітектури, тому він від цих квартир відмовлявся. Після повернення будинків у комунальну власність йому впродовж п'яти років не надходило пропозицій для переселення, аж до 2018 року, коли йому запропонували переїхати в кімнату у гуртожитку на вулиці Празькій 34. Олександр відмовився і далі пропозицій не було аж до серпня 2020 року, коли КМДА запропонувала йому єдиний варіант переселення з Малої Житомирської - будинок того ж забудовника, який планував знести садибу у 2000х роках, компанії "Житлоінвестбуд-УКБ", на вулиці Моторній, від якого Олександр також відмовився. Після цього, у листопаді 2020 року, під час світової пандемії COVID-19, за ініціативою Департамента культури КМДА, у садибі Мурашка відключили воду та газ, за які Олександр Глухов продовжує сплачувати рахунки.

Олександр Дядюк
Правозахисник, який на громадських засадах представляв інтереси Глухова у судах, звертався зі скаргами до прокуратури та мерії та відвідував засідання комісїй КМДА впродовж багатьох років боротьби за збереження садиби.

Акції підтримки

3 вересня 2011 року на Малій Житомирській відбулася акція на захист садиби, де жив і працював художник Олександр Мурашко. Мета акції - привернути увагу громадськості і влади до долі пам'ятника архітектури - садиби Мурашка, яку потрібно врятувати від руйнування.

22 грудня 2011 року на території садиби Мурашка відбулася арт-акція «Мурашко is back» на підтримку останнього мешканця будинку 12-А Олександра Глухова і його багаторічної боротьби за збереження пам’ятки.

11 листопада 2020 року київський активіст Ярослав Ємельяненко привіз Олександру Глухову воду, газову плитку й вогнегасник, та забезпечив поставку змінних газових балонів щоб допомогти родині активіста вижити у будинку з відрізаними комунікаціями під час зими та пандемії. Цей вчинок викликав підтримку київських активістів та обурення з боку директорки департаменту культури КМДА Діни Попової.

12 листопада 2020 року біля садиби Мурашка відбулася акція солідарності з Олександром Глуховим. Небайдужі кияни висловили дві вимоги київській владі: надати гарантії, що будинки-пам'ятки дійсно реставрують, а також надати пану Глухову достойне житло у центрі.

Політичні сили, мери міста та голови КМДА[ред.]

До Майдана[ред.]

Колишній мер Києва Олександр Омельченко

Ініціював процес "реконструкції" пам'ятки. У 2000 році підписав перше, а у 2003 році друге розпорядження про реконструкцію будинків садиби, якими передбачалося відселення мешканців та передача будинків на баланс комунального підприємства КП «Житлоінвестбуд-УКБ» для реконструкції.

Колишній мер Києва Леонід Черновецький та депутати фракції БЛЧ

Депутати фракції ініціювали та одноголосно підтримали рішення Київради 2007 року про передачу «Пантеон-Інвесту» землі під будинками в оренду на 10 років для реконструкції та будівництва адміністративно-готельно-житлового комплексу.

Двома роками пізніше, у 2009 році, представник Блоку Олексій Євлах висунув пропозицію змінити договори оренди та продати цю землю "Пантеон-Інвесту" за 14 мільйонів гривень, а фракція без обговорення та майже одноголосно (не голосував лише Віталій Журавський) підтримала це рішення.

Колишній голова КМДА Олександр Попов та Партія Регіонів

У 2007 році фракція підтримала рішення Київради 2007 року про передачу землі під будинками в оренду одноголосно. Але рішення про продаж землі дала лише 2 голоси з можливих 6-ти.

У 2013 році Олександр Попов, як голова КМДА, закріпив будинки садиби Мурашка за Управлінням охорони культурної спадщини КМДА і доручив йому провести науково-проектні та консерваційні роботи, чого у повній мірі не сталося й досі.

Після Майдана[ред.]

Діючий мер Києва Віталій Кличко та його політична сила

У 2007 році фракція частково підтримала передачу землі в оренду "Пантеон-Інвесту" - разом з Блоком Черновецького проголосували 5 з 8 депутатів фракції. Але двома роками пізніше позиція фракції змінилася і за продаж землі фракція одноголосно вирішила не голосувати.

Після перемоги Віталія Кличка та його політичної сили на виборах мера та депутатів Київради садибу відвідала делегація КМДА, у складі якого була депутатка УДАРу Ганна Старостенко. Представники мерії пообіцяли невідкладно розпочати роботи по консервації будинків, відновити охоронні дошки, вирішити питання обслуговування будинків, провести роботу з правоохоронними органами по застосуванню до винних статті за умисне знищення майна і вирішити питання про можливе закріплення слідчого за цим напрямком. Майже нічого з обіцяного так і не було реалізовано і упродовж 2014-2015 років у програмі ПЕСР жодних коштів на будь-які роботи зі збереження садиби Мурашка передбачено не було.

у 2017 році Ганна Старостенко, на той момент вже заступниця Віталія Кличка, повідомила, що на реставрацію садиби Мурашка передбачено 4,8 мільйони гривень та пообіцяла відкритий тендер (інформації про нього не знайдено), відремонтувати дах, демонтувати балкони, дерев'яні балкові перекриття і перегородки, посилити дверні та віконні прорізи, а згодом - відкрити музей, галерею чи художню школу. В дійсності на даний момент майже нічого з цих обіцянок не виконано.

У 2018 році Віталій Кличко розпорядився визнати будинки садиби Мурашка аварійними, доручив департаменту будівництва та житлового забезпечення відселити мешканців будинку 12-А по Малій Житомирській, а департаменту культури КМДА - відновити ремонтні роботи. Між цим розпорядженням та єдиною ультимативною пропозицією від КМДА Олександру Глухову негайно переселитися у будинок у "Мишоловці" пройшло 2 роки. Упродовж 2018-2020 років у програмі ПЕСР жодних коштів на будь-які роботи зі збереження садиби Мурашка передбачено не було.

Колишній голова Шевченківської РДА Віктор Пилипишин та депутати Блоку Литвина

Восени 2007 року Шевченківська райрада передала всі чотири будинки на Малій Житомирській на баланс «Житлоінвестбуду» з метою “впорядкування обліку комунального майна”. Після цього Віктор Пилипишин (голова одночасно і районної ради і адміністрації) підписав розпорядження, у якому зазначено, що залишкова вартість жилих будівель садиби – нульова, тому пропонується експертним шляхом визначити вартість лише нежитлових площ. Про те, що в житловій частині на законних підставах проживають люди, у документі не було жодного слова.

Про голосування фракції за рішення про оренду нічого не відомо через помилку системи "Рада-3". А за продаж проголосовали усі члени Блоку Литвина, крім Олени Антонової.

Інші політичні сили

Фракція Громадський актив Києва голосувала разом з Блоком Черновецького і за передачу землі в оренду (одностайно), і за продаж (усі, крім Ярослава Філатова).

Фракція Блок Юлії Тимошенко не підтримувала ані рішення про передачу землі в оренду, ані рішення про її продаж.

Блок Миколи Катеринчука під час голосування за передачу землі в оренду у Київраді ще не було, але продаж ділянки жоден з двох членів фракції не підтримав.

Архітектори[ред.]

Архітектурна майстерня Юрія Лосицького

Розробила на замовлення "Житлоінвестбуду", і у 2005 році представила на розгляд проект реконструкції, який передбачав надбудову поверхів, розборку дворової частини будинку 14-Б та будівництво нового будинку на території пам'ятки архітектури за всіма перерахованими адресами.

14 лютого 2018 року архітектурна майстерня Юрія Лосицького на своїй фейсбук-сторінці опублікувала пост з фотографією проекту та словами на адресу захисника садиби "Садиба Мурашка БЕЗ ГЛУХОВА прикрасить наше місто!".

Архітектурно-містобудівна рада

У 2005 році висловилася проти проекту реконструкції/забудови, зняла його з обговорення, висловила чимало зауважень і відправила на доопрацювання. Згідно рішення ради, майстерня Лосицього мала привести документацію у відповідність до діючих норм та правил і погодити проект з органами культурної спадщини.

Ключові посадові особи КМДА, департаменти, управління та КП[ред.]

Головне управління (пізніше департамент) будівництва та житлового забезпечення КМДА під керівництвом Михайла Голиці

У 1990-х роках займався відселенням мешканців чотирьох будинків садиби. У 2000 році рішенням Олександра Омельченка став замовником та інвестором будівництва готельно-житлового комплексу на місці садиби Мурашка. Згідно пізнішого рішення Омельченка у 2003 році, мав також знести один з будинків садиби, 14-В (цього не сталося).

У 2007 році уклав з компанією «Пантеон-Інвест» інвестиційний договір на реконструкцію садиби Мурашка з ціною угоди у 14 мільйонів гривень (неповних $2,8 млн за курсом НБУ на той день). Інвестиційного конкурсу не було. У 2008 році Михайло Голиця наказав видати "Пантеон-Інвесту" свідоцтва про право власності на будинки садиби.

Комунальне підприємство «Житлоінвестбуд-УКБ» під керівництвом Вячеслава Непопа

У 2000 році будинки садиби були передані на баланс цього КП. З моменту створення та до 2018 року його очолював Вячеслав Непоп, який наразі є депутатом Київради від партії УДАР.

2 квітня 2015 року депутат Київради Олександр Бригинець звернув увагу міського голови Віталія Кличка на той факт, що Департамент будівництва та житлового забезпечення та КП «Житлоінвестбуд-УКБ» виступають на стороні «Пантеон-Інвеста» і «Вестіги» у Верховному Суді України, де розглядається справа повернення садиби Мурашка до комунальної власності Києва.

Департамент культури КМДА під керівництвом Діни Попової

Майже одразу після призначення Діни Попової на посаду директора Департамента культури КМДА, у грудні 2014 року, Управління охорони культурної спадщини було підпорядковано Департаменту культури, до якого, таким чином перейшла відповідальність за долю садиби та її мешканців.

Через 8 місяців Діна Попова повідомила про виїзну нараду щодо садиби, та план "натхненно працювати над відтворенням цієї чудової споруди". Після цієї заяви, судячи з документів, майже рік нічого не відбувалося. окрім пожежі у одному з будинків.

20 листопада 2016 року Діна Попова повідомила у фейсбуці про те, що "для садиби Мурашка почалося нове життя", маючи на увазі довгоочікуваний початок протиаварійних та реставраційних робіт. Але після публікаціі "Звіту про виконання Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на 2016 рік" виявилося, що навіть невеликий об'єм робіт на суму у 448 тисяч гривень був виконаний лише на 30%. Продовжити реставрацію пообіцяли у 2017 році.

Гуртожиток на вулиці Празькій 34, куди Олександру Глухову пропонували переселитися у березні 2018 року

Ще через рік, у грудні 2017го, Діна Попова підписала лист-вимогу до Олександра Глухова, у якому повідомляла, що "перебування сторонніх осіб на будівельному майданчику забороняється", "громадяни, що перебувають у будинках, яким загрожує обвал, підлягають виселенню" та, погрожуючи примусовим виселенням, просила впродовж тижня надати підтвердження прописки Олександра - після багатьох років судових тяжб, у яких його прописка була одним з найважливіших факторів. Через кілька місяців після цього Олександру запропонували переселитися у кімнату в гуртожитку на вулиці Празькій 34, а після його відмови пропозицій не надходило приблизно 2 роки.

У листопаді 2020го Діна Попова заявила, що столична влада готова розпочати заходи заради врятування садиби Мурашка, однак для цього будинок має бути "звільнений від сторонніх осіб". Вона стверджувала, що мешканцям запропонували низку якісних варіантів житла, не акцентуючи на тому, що варіанти квартир пропонувалися багато років тому, коли будинки ще не було повернуто у комунальну власність і після виселення пам'ятки мали знищити. Крім того, й твердження про "10 квартир за 10 років" також дійсності не відповідає. За кілька днів Департамент культури КМДА повідомив, що у будинках садиби було перекрито газо- та водопостачання. Коментуючи цю подію в ефірі Громадського радіо Діна Попова порадила Глухову погоджуватися на запропонований містом варіант.

Управління (пізніше департамент) охорони культурної спадщини КМДА під керівництвом Руслана Кухаренка та Олександра Никоряка

Судячи з повної відсутності згадок у документах, у 2000-2009 роках, під час підписання розпоряджень та приймання рішень про оренду/продаж та передачу пам'ятки архітектури на баланс забудовнику, жодних погоджень із профільним управлінням не було.

З 2013 по 2014 рік було балансоутримувачем будинків садиби Мурашка. У грудні 2014 року Управління було підпорядковано Департаменту культури, до якого, таким чином перейшла відповідальність за долю садиби та її мешканців.

У 2020 році голова департаменту Олександр Никоряк пообіцяв, що садибу Мурашка очікує саме реставрація, а про реконструкцію чи перебудову мови не йде.

Приватні компанії[ред.]

Компанія «Пантеон-Інвест»

Будівельна компанія, яка планувала реконструювати історичні будинки, збудувавши на їх місці готельно-житловий комплекс з підземними паркінгами. У 2007 році уклала з Головним управлінням житлового забезпечення КМДА інвестиційний договір на реконструкцію садиби Мурашка. У 2008-му компанія отримала будинки садиби Мурашка в оренду на 10 років, а згодом з порушеннями оформила право власності на земельну ділянку та будинки, не зважаючи на той факт, що в одному з них жили люди.

У 2010 році компанія продала будинок на Малій Житомирській 12-А за 6 мільйонів гривень компанії «Вестіга», разом з якою до 2018 року намагалася оскаржити повернення будинків до комунальної власності через судові інстанції.

Компанія «Вестіга»

Приватна компанія, яка придбала право власності на земельну ділянку та будинки садиби у «Пантеон-Інвеста» у 2010 році. Після передачі будинків до комунальної власності, продовжувала оскаржувати це рішення в судах.

Компанія «Атіс Груп»

Охоронна компанія, представники якої у 2010-2013 роках чергували у одній з квартир будинку 12-А по Малій Житомирській, залякуючи місцевих мешканців. У відповідь на запити про законні підстави цього чергування КМДА спочатку відповіла, що договорів із цією компанією не укладали, а потім через місяць - що охоронна компанія послуги з охорони садиби Мурашка дійсно надає, але незрозуміло кому і з порушенням ліцензії.

Правоохоронці[ред.]

Прокуратура міста Києва

У 2011-2013 роках відігравала ключову роль у процесі повернення будинків садиби Мурашка та земельної ділянки, на якій вони розташовані, до комунальної власності. Загалом за позовами прокуратури міста Києва було виграно три справи: про визнання недійсним інвестиційного договору між КМДА та «Пантеон-Інвестом», про повернення будинків у комунальну власність та про повернення у комунальну власність 0,46 га землі. У всіх позовах у якості ініціатора розслідування фігурує заступник прокурора міста Київа, але який саме це був заступник, поки з'ясувати не вдалося.

У березні 2011 року порушила кримінальну справу №50-5991 про зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, проти Головного управління житлового забезпечення КМДА, якою потім займалася ГПУ.

Генеральна прокуратура України

Також розслідувала справу №50-5991 про зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, проти Головного управління житлового забезпечення КМДА. Дозвіл на розкриття банківської таємниці та виїмку документів по банківському рахунку "Пантеон-Інвеста" у суді отримував слідчий слідчої групи Генеральної прокуратури України Юрій Білоус, який, згідно постанові, погоджував запит про виїмку з виконувачем обов'язків Генерального прокурора України Ренатом Кузьміним. Після цього, судячи з повної відсутності у реєстрі судових рішень інших згадок про справу №50-5991 чи "Пантеон Інвест" у кримінальному контексті, справа залишилась без руху. Прокуратура Шевченківського району Києва

Повідомила про порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб компаній «Пантеон-Інвест» і «Вестіга» у зв'язку з умисним знищенням історичного пам'ятника культури ХІХ століття – житлової садиби родини художників Мурашків. Після цього, судячи з повної відсутності у реєстрі судових рішень інших згадок про "Пантеон-Інвест" чи "Вестігу" у кримінальному контексті, справа залишилась без руху.

Суди[ред.]

Господарський суд міста Києва

У 2011-2012 роках двічі ставав на бік забудовника та один раз на бік прокуратури. У першій справі про визнання інвестиційного договору недійсним прокуратурі відмовив, у другій справі про визнання недійсними договори купівлі-продажу будинків садиби Мурашка з прокуратурою погодився, у третій справі про повернення у комунальну власність земельних ділянок знову став на бік забудовника.

Апеляційний господарський суд міста Києва

Також у 2011-2012 роках розглядав дві справи щодо садиби Мурашка - справу про інвестиційний договір та справу про повернення землі, у обох став на бік прокуратури.

Вищий господарський суд

2011-2012 роках розглядав дві справи щодо садиби Мурашка - справу про інвестиційний договір та касаційну скаргу про земельні ділянки, у обох став на бік прокуратури.

Про пам'ятку[ред.]

Садиба Мурашка - неофіційна об'єднувальна назва чотирьох пам'яток історії та архітектури, розташованих на вулиці Малій Житомирській 12-14. В офіційних джерелах пам'ятки фігурують як будинок, в якому мешкав художник О.Мурашко, будинок, в якому містилася живописна майстерня О.Мурашка, та два флігелі.

План садиби від проекту "Мапа Реновації"

До комплексу входять чотири будівлі: триповерховий прибутковий будинок (14-А) у ренесансно-барокових формах; двоповерховий флігель (14-Б) із дерев'яними сходами; п’ятиповерховий житловий будинок (12-А) з модерновим фасадом, прикрашений рослинними орнаментами, ліпниною, фактурним тинькуванням та рустуванням; та ще один флігель (12-Б).

Історія садиби простежується до середини ХІХ століття. У 1858 році по фронту вулиці збудували одноповерховий цегляний особняк у стилі пізнього класицизму, що належав надвірному раднику Флорентію Бровінському та його дружині Ользі. У внутрішньому дворі площею 320 кв. сажнів (0,14 га) висадили фруктовий сад.

У 1872 році садиба перейшла у власність Петра Григоровича-Барського, якому належала типографія і найбільша в місті канцелярська крамниця. Він походив зі старовинної купецької родини, куди також входили відомі київські особи: православний письменник та мандрівник Василь, торговець і один з найбільших домовласників міста Микола та архітектор українського бароко Іван, автор відомого столичного фонтану «Самсон».

У 1875 році на замовлення Григоровича-Барського за проектом інженер-архітектора Владислава Чаплинського до тильної частини будинку додали двоповерхову прибудову. В останній чверті XIX століття з боку подвір'я надбудували мезонін.

У 1896 році садибу придбав купець і власник іконостасної майстерні в Чернігові Олександр Мурашко - вітчим Олександра Мурашка, який згодом став одним з найвидатніших художників України. У 1898 році новий власник розширив садибу, збудувавши триповерховий прибутковий будинок, що розташувався вздовж всього правого боку ділянки і виходив на вулицю вузьким торцем — головним фасадом. Будинок складався з трьох трикімнатних і трьох семикімнатних квартир, що здавалися орендарям. На нижньому поверсі знаходились крамниця, льох та дві кухні.

На початку ХХ століття на території садиби було зведено цегляний флігель замість дерев'яного сараю. У 1905 році у будинку сталася пожежа, внаслідок чого він був реконструйований. Саме у цей період в будинку 14 на Малій Житомирській жив і працював Олександр Мурашко, чиє ім'я вона носить сьогодні. В одній будівлі розташовувався житловий будинок, в іншій – художня майстерня.

Садиба Мурашка у 30-х роках ХХ століття. Джерело: prostir.ua

У 1914 році, після смерті вітчима, Олександр Мурашко продав садибу чернігівському дворянинові Костянтину Котляревському, а у радянські часи будинки садиби переобладнали під комунальні квартири, які існували там аж до часів незалежності України. У 1930-х на території садиби деякий час існував Будинок культури сліпих.

Сьогодні будинки 12-А та 12-Б по вулиці Малій Житомирській визнані нерухомими пам'ятками місцевого значення, а найстаріші будинки ансамблю - 14-А та 14-Б - внесені до реєстру пам'яток історії та архітектури національного значення з охоронними номерами 260063/1-Н та 260063/2-Н. Будинки також включені до енциклопедичного видання «Звід пам’яток історії та культури України».

Будівлі знаходяться в Центральному історичному ареалі міста Києва, що затверджений Списком історичних населених місць України, а також в межах архітектурної охоронної зони та зони регулювання забудови І категорії.

Роль Олександра Глухова у справі відстоювання садиби Мурашка[ред.]

У період з 2003 по 2006 роки Олександр Глухов судився з містом за право залишитись у власній квартирі. В 2003 році після програшу у двох інстанціях — Шевченківському районному і апеляційному суді - звернувся до Верховного суду. У 2005 році палата Верховного Суду в повному складі скасувала попередні рішення і повернула справу на новий розгляд. У 2006 році Шевченківський районний суд на «другому колі» теж став на бік Олександра Глухова і визнав його право на відмову від переїзду.

Будинок "Житлоінвестбуд-УКБ" у мікрорайоні "Мишоловка", куди Олександру Глухову ультимативно пропонують переселитися зараз. Фото - скріншот зі сторінки ЖК на ЛУНі

У 2007 році будинок 12-А по Малій Житомирській був відключений від централізованої системи опалення. Періодично у будинку відмикали світло та воду, але Глухов щоразу звертався до суду і послуги поновлювали.

Починаючи з 2010 року, Олександр Глухов займався питанням повернення будинків садиби Мурашка до комунальної власності. Він ініціював через органи правопорядку кілька позовів, взяв участь у біля півсотні судових засідань, в результаті чого 4 будинки і 0,46 га землі були повернуті місту. У судових процесах виступав третьою особою, позивачем – прокуратура, відповідачем – «інвестори». При цьому, за його словами, Київрада була на боці прокуратури, а частина («Житлоінвестбуд-УКБ») - спочатку була проти повернення будинків місту, але згодом змінила думку на протилежну.

«Коли нарешті в 2012 році будинки були повернуті місту, то ніхто й не помітив, що я живу в одному з цих будинків. У мене були світло, вода, газ, але вже не було опалення. Звісно, що будинок ніхто не обслуговував. Далі, в 2015 році був розроблений проект першочергових протиаварійних робіт, але й тут мене знову ніхто не помітив – роботи планувалися за умови, що в будинку ніхто не живе. Нарешті в 2017 році Департамент культури поцікавився, чи я справді живу в будинку №12 і з'ясував цей несподіваний факт. За логікою адміністрації я мав відселитися з будинку ще в 2005 році. Але в такому разі будинки б продали і побудували ТРЦ з підземним паркінгом згідно з рішенням Київради 2007 року." - розповідає Олександр Глухов.

За іронією, згідно з розпорядженням міського голови нове житло пану Глухову має надати саме “Житлоінвестбуд-УКБ”, протистоянню з яким кияним присвятив стільки років. У листопаді 2020 року у будинку 12-А під охороною 30 бійців Київської самооборони вимкнули водо- та газопостачання. Мешканцю садиби Олександру Глухову для відселення мерія запропонувала квартиру в Голосіївському районі. Проте він каже, що єдине прохання - про квартиру у центрі, де він прожив усе життя, місто не виконує. Директорка департаменту культури КМДА Діна Попова заявила, що запропонована квартира - найближчий до центру варіант, який може дозволити місто. За її словами, площа нової квартири майже в 3,5 рази більша за аварійну квартиру в садибі Мурашка.

З вимогою надати пану Глухову достойне житло у листопаді 2020 року виступили небайдужі кияни. На акції солідарності також висунули іще одну вимогу до влади - гарантувати, що будинки садиби Мурашка будуть саме відреставровані, а не реконструйовані.

У 2013 році Олександр Глухов створив Facebook-групу "Врятуємо Садибу Мурашків", де фіксує хронологію спротиву забудовникам та оперативно повідомляє про стан садиби.

Повна хронологія конфлікту[ред.]

2000-2010 роки. Незаконна приватизація[ред.]

9 червня 2000 року КМДА за підписом голови Олександр Омельченко видала розпорядження про реконструкцію жилих будинків 12-А та 12-Б на Малій Житомирській. Документ дозволяв Головному управлінню житлового забезпечення КМДА, яке на той момент і надалі очолював Михайло Голиця, стати "замовником та інвестором" реконструкції вказаних будинків, тобто залучити інвестора, обрати генпідрядника та затвердити проект у Головкиївархітектурі. Зокрема, йшлося про влаштування мансардних поверхів, тобто надбудову над історичними будівлями. Розпорядження зобов’язувало Шевченківську РДА передати на баланс КП «Житлоінвестбуд-УКБ» житлові будинки 12-А та 12-Б, а КП, в свою чергу, мало передати ці будинки на баланс інвестора, щойно той сплатить кошти за них. Частину квартир в будинку 12-А планувалось передати Печерській РДА у маневрений фонд, а вільні квартири - продати за ринковими цінами. Окрім того, був пункт про необхідність провести розрахунки з АТ «Фінанси та кредит» за житлову площу, компенсовану міській держадміністрації за відселення мешканців з цих будинків на постійне місце проживання.

12 лютого 2003 року майже аналогічне розпорядження було підписано Олександром Омельченком стосовно будинків 14-А, 14-Б і 14-В. У ньому також йшлося про відселення жителів відповідних будинків, їхню надбудову та розширення, продаж вільних жилих і нежилих приміщень, передачу будинків на баланс від Шевченківської РДА до КП «Житлоінвестбуд-УКБ» з подальшою передачею їх інвесторові. Будинок 14-В було наказано знести, щоб на його місці побудувати нову будівлю. Також у документі був пункт, згідно з яким розпорядження КМДА 02.10.2000 №1752 «Про реабілітацію пам'ятки архітектури та історії – жилих будинків 14-A, Б на вулиці Малій Житомирській у Печерському районі» втрачало чинність. Це розпорядження також було підписане Омельченком. Розпорядження про знесення будинку виконано не було - у 2020 році він ще стоїть.

2 лютого 2005 року архітектурно-містобудівна рада розглянула проект реконструкції з розширенням і надбудовою усіх чотирьох будинків. Замовником виступав «Житлоінвестбуд-УКБ», а розробкою займалася архітектурна майстерня Юрія Лосицького. Реконструкція передбачала надбудову мансардних та аттикових поверхів, розборку дворової частини флігеля будинку 14-Б та будівництво нового будинку на території за всіма перерахованими адресами. Столичні архітектори висловилися проти проекту, зняли його з обговорення, висловили чимало зауважень і відправили на доопрацювання. Автори мали привести документацію у відповідність до діючих норм та правил, погодити проект з органами культурної спадщини.

21 квітня 2005 року Київрада прийняла рішення про знесення частини садиби - нежилого будинку за адресою Мала Житомирська, 14-В за умови отримання не меншої площі приміщень у будівлі, що буде збудована на його місці. На жаль, поіменного голосування щодо цього питання у відкритих джерелах немає.

31 березня 2007 року о 20:39 виникла пожежа в чотириповерховому будинку №12 на Малій Житомирській. Вогнем було знищено міжповерхові перекриття будівлі, внутрішні перегородки та покрівлю загальною площею 200 квадратних метрів. Жертв та постраждалих не було. Пожежу ліквідували підрозділи Державної пожежної охорони МНС.

1 червня 2007 року між головним управлінням житлового забезпечення КМДА і компанією «Пантеон-Інвест» було оформлено інвестиційний договір щодо реконструкції 4 історичних будинків, які на той момент перебували у комунальній власності.

4 липня 2007 року було підписано додаткову угоду, згідно з якою визначалося, що покупець має сплатити (компенсувати) на користь ГУ житлового забезпечення 14 093 200 грн (неповних $2,8 млн за курсом НБУ на той день). Також покупець мав компенсувати комунальному підприємству «Житлоінвестбуд-УКБ» вартість реконструкції в розмірі трохи більше, ніж 1,9 млн грн (близько $378 тис.). Після сплати компенсацій майно переходило на баланс та у власність «Пантеон-Інвест». Від Управління документи підписував його голова Михайло Голиця, від "Житлоінвестбуду" - Вячеслав Непоп, а від «Пантеону» - Близнюк А.В.

26 липня 2007 року Київрада прийняла рішення про передачу «Пантеон-Інвесту» земельних ділянок під будинками загальною площею 0,384 га у довгострокову оренду на 10 років «для реконструкції житлових будинків та будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського та торговельного призначення та паркінгами». Згідно з цим рішенням, «Пантеон-Інвест» мав також передати ГУ житлового забезпечення 20% від загальної площі квартир в майбутньому комплексі. Проект рішення не обговорювався в сесійній залі. Через помилку системи "Рада-3" у цьому скликанні Київради, дослідити можна не всі голоси депутатів. Але позиція п'яти фракцій нам відома:

→→ Блок Леоніда Черновецького, Партія Регіонів та ГАК передачу землі підтримали одноголосно

→→ Блок Віталія Кличка був скоріше за, чим проти - за передачу землі проголосували 5 з 8 депутатів фракції

→→ Фракція БЮТ не дала жодного голосу за рішення

16 жовтня 2007 року Шевченківська райрада прийняла рішення, яким передала всі чотири будинки на Малій Житомирській з балансу КП «Керуюча дирекція» Шевченківської райради на баланс КП «Житлоінвестбуд-УКБ» з метою “впорядкування обліку комунального майна”.

26 листопада 2007 року Шевченківська РДА видала розпорядження на виконання цього рішення. Обидва документи вийшли за підписом Віктора Пилипишина – голови одночасно районної ради й адміністрації. В розпорядженні зазначено, що залишкова вартість жилих будівель – нульова, тому пропонується експертним шляхом визначити вартість лише нежитлових площ. Про те, що в житловій частині на законних підставах проживають люди, у документі немає жодного слова.

Усі вищезгадані дії, включно з укладенням договору з інвестором (покупцем), було здійснено без проведення інвестиційного конкурсу та без погодження з головним управлінням культурної спадщини.

У 2007 році після потужного прориву труби у будинку 12-А садиби Мурашка вимкнули опалення, яке так і не відновилося, а згодом періодично вимикали водо- та електропостачання.

25 червня 2008 року заступник голови КМДА та начальник Управління житлового забезпечення Михайло Голиця підписав наказ про видачу свідоцтв на право власності на чотири будинки садиби Мурашка ТОВ “Пантеон-Інвест”.

26 червня 2008 року Михайло Голиця підписав свідоцтво про право власності на будинок 14-Б та свідоцтво про право власності на будинок 12-А. Обидва визнавали право власності на будинки за «Пантеон-Інвестом» і були підписані заступником голови КМДА-начальником ГУ житлового забезпечення Михайлом Голицею.

28 серпня 2008 року депутати Київради прийняли рішення про зміну умов, на яких забудовнику дозволяється знесення одного з чотирьох будинків садиби, розташованого за адресою Мала Житомирська 14-В. У попередньому рішенні 2005 року забудовнику дозволялося знести будівлю за умови безоплатної передачі місту приміщень у новозбудованому будинку за цією адресою - площею, не меншою, ніж площа будинку до знесення. Рішенням 2008 року йому дозволили приміщень взагалі не передавати, а просто компенсувати місту вартість втрати комунального майна, тобто сплатити лише вартість знесеного будинку за експертною оцінкою. Позиція фракцій щодо добровільної відмови від отримання приміщень у центрі столиці була такою:

→→ Блок Леоніда Черновецького: майже одноголосно за, не проголосував лише Віталій Журавський

→→ ГАК: одноголосно за

→→ Блок Литвина: одноголосно за

→→ БЮТ: скоріше за, ніж проти - 23 з 32 депутатів проголосували за рішення

→→ три позафракційних депутати були за рішення (Борис Гавриленко, Павло Тесленко й Роман Ярошенко)

→→ Партія Регіонів: скоріше проти, ніж за - рішення підтримали лише 2 депутата з 6ти

→→ Блок Віталія Кличка: не підтримали, проголосував за рішення лише Валерій Карпунцов

→→ два позафракційних депутати (майбутній Блок Миколи Катеринчука рішення не підтримали

Рішення про знесення будинку виконано не було - у 2020 році він ще стоїть.

17 вересня 2009 року Київрада внесла правки до рішення 2007 року про передачу землі «Пантеон-Інвесту» в оренду. Суть їх полягала у тому, що замість оренди земля була продана «Пантеону», при цьому земельна ділянка збільшилась з 0,3296 до 0,4675 га, а вартість землі була затверджена у розмірі 14 мільйонів гривень. У перелік планів було додано слово “реставрація”, але суть від цього не змінилася, водночас, рішення передбачало розірвання договору оренди земельної ділянки від 08.09.2005 з "Укрреставрацією". У "обговоренні" питання на засідання (яке по суті, обговоренням не було - не була навіть озвучена адреса, лише номер кадастрової справи) брали участь лише секретар Київради Олесь Довгий та голова земельної комісії Олексій Євлах, обидва з Блоку Черновецького. Позиція фракцій Київради з приводу продажу землі під пам'яткою архітектури була такою:

→→ Блок Леоніда Черновецького, Партія Регіонів та три позафракційних депутати Борис Гавриленко, Павло Тесленко й Роман Ярошенко: одноголосно за продаж

→→ Блок Литвина/Народна партія: за продаж проголосували усі, крім Олени Антонової

→→ ГАК: за продаж проголосували усі, крім Ярослава Філатова

→→ БЮТ, Блок Віталія Кличка та Блок Миколи Катеринчука: не дали жодного голосу за рішення

30 вересня 2010 року, вже в останні дні офіційного перебування Леоніда Черновецького на посаді голови КМДА, голова «Пантеон-Інвеста» Галина Іванова підписала договір та акт про продаж житлового будинку на Малій Житомирській 12-А за 6 мільйонів гривень. Площа будинку була меншою (1534,5 квадратних метрів), ніж його площа на момент передачі будинку на баланс «Житлоінвестбуд-УКБ» у 2007 році (1963 квадратних метри). Покупцем була компанія «Вестіга» у особі її директора Олексія Ісаєва.

2011-2012 роки. Суди. Повернення будинків місту[ред.]

3 березня 2011 року Господарський суд міста Києва розглянув справу №3/9 про визнання недійсним інвестиційного договору від 1.06.2007 за позовом столичної прокуратури, яку у суді представляла Ірина Греськів. Відповідачами виступали Головне управління житлового забезпечення КМДА та «Пантеон-Інвест», а третьої особою на стороні відповідача - «Житлоінвестбуд-УКБ». Олександр Глухов також намагався долучитися до справи у якості третьої особи, але проти цього заперечували і прокуратура, і обидва відповідача. Справу розглядала суддя Вікторія Сівакова, яка вирішила повністю відмовити у позові на підставі неналежної підготовки доказів прокуратурою. Прокуратура пішла в апеляцію.

29 березня 2011 року Прокуратура міста Києва порушила кримінальну справу №50-5991 про зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, проти Головного управління житлового забезпечення КМДА.

6 червня 2011 року суддя Апеляційного Господарського суду міста Києва Ніна Коршун у справі за позовом столичної прокуратури до Головного управління житлового забезпечення КМДА та ТОВ «Пантеон-Інвест» визнала недійсним з моменту укладення інвестиційний договір між «Житлоінвестбуд-УКБ» та «Пантеон-Інвестом». Окрім прокуратури, яку представляв майбутній суддя, а на той момент ще прокурор Юрій Цюкало, апеляційну скаргу подали Олександр Глухов та Олександр Дядюк, які виступили третьою стороною на боці прокуратури та держави.

Внутрішній двір садиби у 2020 році. Фото: Іван Чернічкін, Zaborona

7 липня 2011 року юрист та активіст Олександр Дядюк поділився своїми спостереженнями щодо судового розгляду у блозі на "Українській правді". Зокрема, він зазначив, що у даному позові прокуратура не послалась на статтю 327 Цивільного кодексу, якою встановлено хто є розпорядником комунальної власності, і головне, не послалась на статтю 26 закону про місцеве самоврядування, якою встановлено, що прийняття рішень щодо відчуження комунального майна вирішується виключно на пленарних засіданнях міської ради. Натомість прокурор послався на порушення "Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів", яке було затверджене рішенням Київради 24 травня 2007 року, однак набрало чинності лише в 2008 року, а тому до спірних правовідносин 2007 року немає жодного стосунку.

19 липня 2011 року суддя Печерського районного суду Галина Матійчук дала дозвіл на розкриття банківської таємниці та виїмку документів по банківському рахунку "Пантеон-Інвеста" у рамках розслідування справи №50-5991 про зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки, проти Головного управління житлового забезпечення КМДА. На той момент справу вже розслідував слідчий слідчої групи Генеральної прокуратури України Юрій Білоус, який, згідно постанові, погоджував запит про виїмку з виконувачем обов'язків Генерального прокурора України Ренатом Кузьміним. Після цього, судячи з повної відсутності у реєстрі судових рішень інших згадок про справу №50-5991 чи "Пантеон-Інвест" у кримінальному контексті, справа залишилась без руху.

31 серпня 2011 року судді Вищого господарського суду України Станіслав Мірошниченко (головуючий), Тетяна Барицька та Олег Хрипун підтвердили законність постанови апеляційного суду про визнання недійсним інвестиційного договору «Житлоінвестбуд-УКБ» та «Пантеон-Інвестом» від 1 червня 2007 року. Київську прокуратуру у цьому суді представляв Сергій Громадський. Таким чином, лишилося визнати недійсним договір купівлі-продажу та витребувати майно.

3 вересня 2011 року на Малій Житомирській у Києві відбулася акція на захист садиби, де жив і працював художник Олександр Мурашко. Мета акції - привернути увагу громадськості і влади до долі пам'ятника архітектури - садиби Мурашка, яку потрібно врятувати від руйнування.

19 жовтня 2011 року суддя Господарського суду міста Києва Роман Бойко розглянув справу №48/381 за позовом столичної прокуратури та Головного управління охорони культурної спадщини КМДА до "Пантеон-Інвесту" й "Вестіги", визнав недійсними договори купівлі-продажу будинків садиби Мурашка і постановив повернути ці пам’ятки у комунальну власність територіальної громади. Цього разу Головне управління житлового забезпечення КМДА виступало третьою особою вже не на боці забудовника, а навпаки - на боці прокуратури.

22 грудня 2011 року на території садиби Мурашка відбулася арт-акція «Мурашко is back» на підтримку останнього мешканця будинку 12-А Олександра Глухова і його багаторічної боротьби за збереження пам’ятки.

8 лютого 2012 року суддя Господарського суду міста Києва Алла Пригунова розглянула позов київської прокуратури (її у суді представляла Ольга Василюк до компаній "Пантеон-Інвест" та "Вестіга" й Київради про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки та двох рішень Київради про передачу цієї ділянки в оренду/продаж і відмовила у задоволенні позовних вимог. Прокуратура пішла в апеляцію.

21 травня 2012 року будинки було повернуто у комунальну власність міста шляхом підписання акту приймання-передавання житлових будинків садиби Мурашків представниками Київради та компанії «Вестіга». Після цього Київрада та КМДА ще півтора роки, до жовтня 2013 року, не могли визначити балансоутримувача будівель.

25 червня 2012 року судді Апеляційного господарського суду міста Києва Анатолій Майданевич (головуючий), Антоніна Мальченко та Олександр Гаврилюк задовольнили позов столичної прокуратури у справі №51/520 та повернули у комунальну власність земельну ділянку площею 0,4675 га, на якій знаходяться будинки садиби Мурашка. Олександр Глухов у цій справі виступав третьою особою на боці прокуратури. За повідомленням прокуратури, вартість земельної ділянки була понад 27 мільйонів гривень.

У вересні 2012 року у будинку 12-А на Малій Житомирській, в одній з кімнат на п'ятому поверсі обвалилася стеля з ліпниною - через вогкість та дощову воду прогнило міжпокрівельне перекриття.

10 жовтня 2012 року постановою Кабінету міністрів за підписом Миколи Азарова будинки 14, 14-А та 14-Б садиби Мурашка були внесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України національного значення.

11 жовтня 2012 року прокуратура Шевченківського району Києва порушила кримінальну справу у зв'язку з умисним знищенням історичного пам'ятника культури ХІХ століття – житлової садиби родини художників Мурашків. Справу порушено стосовно посадових осіб компаній «Пантеон-Інвест» і «Вестіга» за частиною 2 статті 298 Кримінального кодексу України (знищення, руйнування або пошкодження пам'яток - об'єктів культурної спадщини).

6 листопада 2012 року судді Вищого господарського суду Ігор Плюшко (головуючий), Ніна Кочерова та Світлана Самусенко відмовили у задоволенні касаційної скарги компанії "Вестіга" на рішення Апеляційного господарського суду міста Києва щодо повернення ділянок у комунальну власність. Таким чином земля остаточно лишилася у комунальній власності.

Протягом 2013-2017 років «Пантеон-Інвест» і «Вестіга» продовжували оскаржувати рішення суду про повернення будинків на Малій Житомирській, 12-14 у комунальну власність, аж до Верховного суду, але безрезультатно.

2013-2021 роки. Руйнування будинків у комунальній власності[ред.]

У січні 2013 року в одноповерховому будинку 14-А провалився дах. На даху аварійної будівлі зібралося забагато снігу, і покрівля не витримала.

28 січня 2013 року Державна виконавча служба Шевченківського райуправління юстиції виконала рішення Господарського суду та склала акт про вилучення та передачу у комунальну власність 0,38 га землі, на якій розташовані будинки садиби Мурашка. Акт підписали представники Київради та Державного агентства земельних ресурсів України.

28 червня 2013 року у будинку 14-Б на Малій Житомирській сталася пожежа. Вогнем було охоплено близько 2400 кв. м дерев'яних перекриттів. За попередніми висновками, пожежу спричинило необережне поводження з вогнем невідомих осіб. Через сильну засміченість останнього поверху будівлі вогонь швидко поширився й охопив значну площу. На місці події працювала оперативна група Головного управління ДСНС у місті Києві.

15 липня 2013 року Олександр Глухов повідомив голову КМДА Олександра Попова про обвал даху та пожежу, які сталися вже після повернення у комунальну власність у будинках по Малій Житомирській 14 та 14-Б відповідно.

23 жовтня 2013 року після тривалих спроб передати будинки Управлінню охорони культурної спадщини, тодішній голова КМДА Олександр Попов підписав розпорядження, яким закріпив будинки 12-А, 12-Б, 14-А та 14-Б по Малій Житомирській за цим Управлінням. Згідно з розпорядженням, Управління мало отримати в Мінкульті дозвіл та здійснити науково-проектні та консерваційні роботи з утримання будинків. На той момент Управління було окремою структурною одиницею під керівництвом Руслана Кухаренка і до складу департаментів не входило.

7 листопада 2014 року садибу відвідала делегація КМДА у складі Ганни Старостенко, Ігора Федоренка, Олександра Никоряка, співробітників Управління охорони культурної спадщини та небайдужих киян. Представники мерії пообіцяли невідкладно розпочати роботи по консервації будинків, відновити охоронні дошки, вирішити питання обслуговування будинків, провести роботу з правоохоронними органами по застосуванню до винних статті за умисне знищення майна і вирішити питання про можливе закріплення слідчого за цим напрямком.

25 грудня 2014 року (через 2 місяці після призначення Діни Попової на посаду директора Департамента культури КМДА), Управління охорони культурної спадщини було підпорядковано Департаменту культури, до якого, таким чином перейшла відповідальність за долю садиби та її мешканців.

У 2015 році нова влада звернулася до питання садиби Мурашка. Тоді в бюджеті міста були передбачені кошти у розмірі 1 263,2 тис. грн на ремонтно-реставраційні роботи і було розроблено проект першочергових протиаварійних робіт (Творча архітектурна майстерня Ю. Лосицького).

2 квітня 2015 року депутат Київради Олександр Бригинець звернув увагу міського голови Віталія Кличка на той факт, що Департамент будівництва та житлового забезпечення та КП «Житлоінвестбуд-УКБ» виступають на стороні «Пантеон-Інвеста» і «Вестіги» у Верховному Суді України, де розглядається справа повернення садиби Мурашка до комунальної власності Києва.

22 липня 2015 року комісія Київради з питань культури та туризму завдяки черговому зверненню Олександра Глухова вирішила направити вимоги про консервацію пам’яток культурної спадщини за адресами Мала Житомирська 14-А, 14-Б, 12-А та 12-Б до Київського міського голови Віталія Кличка, комісії Київради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку, Департаменту фінансів КМДА, Департаменту культури КМДА, а також в газету “Хрещатик” для публікації.

Садиба Мурашка у 2015 році. Акварель, з проекту "Пам'ятки". Автор: Ксенія Гнилицька

1 серпня 2015 року Діна Попова повідомила про виїзну нараду щодо садиби, та план "натхненно працювати над відтворенням цієї чудової споруди". Після цієї заяви майже рік нічого не відбувалося.

6 жовтня 2015 року сталася пожежа в триповерховому будинку 14 на Малій Житомирській. В ДСНС повідомили, що пожежа виникла між першим і другим поверхами будівлі. Внаслідок пожежі закопчено стіни та стелі будівлі, рятувальники розібрали 30 квадратних метрів перекриття.

У звіті про виконання Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на 2015 рік жодний з будинків садиби Мурашка не згадується, тобто у рамках ПЕСР гроші на ремонт, або реставрацію пам'ятки у 2015 році не виділялися.

20 листопада 2016 року директорка Департаменту культури КМДА Діна Попова повідомила у фейсбуці про те, що "для садиби Мурашка почалося нове життя", маючи на увазі довгоочікуваний початок протиаварійних та реставраційних робіт. Але після публікаціі "Звіту про виконання Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на 2016 рік" виявилося, що навіть невеликий об'єм робіт на суму у 448 тисяч гривень був виконаний лише на 30%. Продовжити реставрацію пообіцяли у 2017 році.

6 грудня 2016 року наказом Міністерства культури будинки 12-А та 12-Б садиби Мурашка були внесені до реєстру нерухомих пам'яток місцевого значення. Документ підписав міністр культури Євген Ніщук.

25 травня 2017 року заступник голови КМДА Ганна Старостенко повідомила, що на реставрацію садиби Мурашка передбачено 4,8 мільйони гривень. На попередні першочергові роботи вже витрачено 418 тисяч гривень. У мерії також пообіцяли найближчим часом оголосити відкритий тендер на закупівлю будівельних робіт для інших будівель садиби на суму 4,37 мільйонів гривень. За словами Старостенко, в аварійній будівлі мали відремонтувати дах, демонтувати балкони, дерев'яні балкові перекриття і перегородки, а також посилити дверні та віконні прорізи. У будівлі планували відкрити музей, галерею чи художню школу.

28 серпня 2017 року в будинку 14-А по Малій Житомирській обвалився балкон. Повідомлялося, що балкон обвалився з частини будівлі, біля якої немає паркану. Уламки впали на тротуар і могли травмувати перехожих.

У звіті про виконання Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на 2016 рік вказано, що у рамках програми було передбачено 1,5 мільйони гривень, але план був виконаний ліше на 51%. У звіті не пояснюються причини недовиконання плану.

1 грудня 2017 року Голова Департаменту культури КМДА Діна Попова підписала лист-вимогу до Олександра Глухова. У листі голова Департаменту повідомляла останньому мешканцю садиби, що:

→ чотири будівлі садиби Мурашка закріплені за Департаментом культури КМДА та перебувають у аварійному стані

→ ТОВ "ЖОК" виконує протиаварійні роботи згідно проектної документації архітектурної майстерні Юрія Лосицького і перебування сторонніх осіб на будівельному майданчику забороняється

→ громадяни, що перебувають у будинках, яким загрожує обвал, підлягають виселенню у інше благоустроєне приміщення

→ Департамент просить Олександра впродовж тижня (до 8 грудня 2018 року) надати підтвердження права користування квартирою, або він буде виселяти Глухова з будинку примусово.

9 лютого 2018 року проблеми садиби Мурашка обговорювали у Верховній раді, на засіданні підкомітету із взаємодії з громадянським суспільством Комітету із запобігання та протидії корупції Верховної Ради. Тема засідання: "Чи зможе київська влада зберегти пам'ятки, повернені до комунальної власності?" на прикладі садиби родини художників Мурашків.

Вид на садибу Мурашка згори у 2019 році. Автор фото:Кирило Трухін.

14 лютого 2018 року архітектурна майстерня Юрія Лосицького на своїй фейсбук-сторінці опублікувала пост з фото проекту майстерні та словами на адресу захисника садиби "Садиба Мурашка БЕЗ ГЛУХОВА прикрасить наше місто!".

7 березня 2018 року Департамент житлового забезпечення КМДА запропонував Олександру Глухову переселитися з Малої Житомирської в кімнату у гуртожитку на вулиці Празькій 34, але згоди не отримав.

29 травня 2018 року розпорядженням КМДА було утворено комісію з обстеження стану жилих будівель садиби, яку очолив заступник голови КМДА Олексій Резніков.

23 серпня 2018 року Віталій Кличко розпорядився визнати будинки садиби Мурашка аварійними, доручив департаменту будівництва та житлового забезпечення відселити мешканців будинку 12-А по Малій Житомирській, а департаменту культури КМДА - відновити ремонтні роботи.

У звіті про виконання Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на 2018 рік жодний з будинків садиби Мурашка не згадується, тобто у рамках ПЕСР гроші на ремонт, або реставрацію пам'ятки у 2018 році не виділялися.

У звіті про виконання Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на 2019 рік жодний з будинків садиби Мурашка не згадується, тобто у рамках ПЕСР гроші на ремонт, або реставрацію пам'ятки у 2019 році не виділялися.

Фото процесу відключення, опубліковане Діною Поповою

6 листопада 2020 року директорка Департаменту культури Діна Попова заявила, що столична влада готова розпочати заходи заради врятування садиби Мурашка, однак для цього будинок має бути звільнений від сторонніх осіб. За її словами, мешканцям запропонували низку якісних варіантів житла (невдовзі твердження про "низку варіантів" виявилося неправдою.

10 листопада 2020 року Департамент культури КМДА повідомив, що у будинках садиби було перекрито газо- та водопостачання, а останньому мешканцю будинку 12-А мерія пропонує квартиру у новобудові Голосіївського району міста площею у 65 квадратних метрів

Першочергові протиаварійні роботи у садибі Мурашка проводять за проектом реставрації Юрія Лосицького. В першу чергу реставрація передбачає укріплення конструкцій задля збереження будівель. У Департаменті культури обіцяють, що після завершення реставрації у садибі Мурашка розмістяться комунальні заклади культури.

10 листопада 2020 року директор Департаменту охорони культурної спадщини Олександр Никоряк наголосив, що садибу Мурашка попереду чекає реставрація, як це передбачено законом «Про охорону культурної спадщини» і проектом, і про жодну реконструкцію чи нове будівництво мова взагалі не може йти. У разі, якщо буде якесь відхилення від проекту, Департамент охорони культурної спадщини вживатиме відповідних заходів у межах повноважень: припис, накладання фінансових санкцій за порушення пам’яткоохоронного законодавства тощо.

10 листопада 2020 року директорка департаменту культури КМДА Діна Попова в ефірі Громадського радіо порадила Глухову погоджуватися на запропонований містом варіант, мотивуючи це тим, що це найближча до центру квартира, яку може дозволити собі місто.

11 листопада 2020 року київський активіст Ярослав Ємельяненко привіз Олександру Глухову воду, газову плитку й вогнегасник, та забезпечив поставку змінних газових балонів щоб допомогти родині активіста вижити у будинку з відрізаними комунікаціями під час зими та пандемії. Цей вчинок викликав підтримку київських активістів та обурення з боку директорки департаменту культури КМДА Діни Попової.

12 листопада 2020 року біля садиби Мурашка відбулася акція солідарності з Олександром Глуховим. Небайдужі кияни висловили дві вимоги київській владі: надати гарантії, що будинки-пам'ятки дійсно реставрують, а також надати пану Глухову достойне житло у центрі.

13 листопада 2020 року директорка департаменту культури КМДА Діна Попова написала пост про те, що Олександр Глухов зобов'язаний переїхати і якщо йому "не подобається Голосіївської район, може Дарницький сподобається більше".

У проміжному звіті про виконання Програми економічного і соціального розвитку міста Києва на 2020 рік жодний з будинків садиби Мурашка не згадується, тобто у рамках ПЕСР гроші на ремонт, або реставрацію пам'ятки у 2020 році, скоріше за все, не виділялися.

У протоколах засідань бюджетної комісії Київради за 2014-2020 роки питання виділення коштів на реставрацію будинків садиби не згадується жодного разу.

27 листопада 2020 року на сайті Департаменту культури КМДА був опублікований перелік пріорітетних напрямів використання бюджетних коштів на капітальні ремонти, ремонтно-реставраційні роботи та реставрації на 2021 рік. Згідно цього документа, на першочергові протиаварійні роботи у будинках (у тому числі, коригування проектно-кошторисної документації) планується витратити 5,1 мільйонів гривень.

17 грудня 2020 року Департамент будівництва та житлового забезпечення відповів на запит ГО "Культура проти хамства" про дати надання Олександру Глухову та його родині пропозицій для переселення. Згідно з відповіддю, Олександру Глухову дійсно пропонувалися 15 варіантів квартир у різних районах міста, але це відбувалося у 1996-2005 роках, коли виселення останнього мешканця садиби Мурашка означало реконструкцію пам'ятки архітектури та нове будівництво на її місці.

У лютому 2021 року Олександр Глухов дізнався, що департамент культури КМДА (ще під керівництвом Діни Попової) подав на нього в суд. Перше засідання у справі призначено на 8 квітня 2021 року.