Харківська область у Лютій війні
Харківська область знаходиться на Сході України, її центром є місто Харків.
Намагання захопити Харківську область почалися у перші ж хвилини Лютої війни - за повідомленням радника Міністра МВС, між 5.05 та 5.50 ранку 24 лютого одразу 6 прикордонних пунктів у Харківській області було обстріляно російською артилерією, ГРАДами та мінометами.
О 21.54 24 лютого Сухопутні війська ЗСУ повідомили, що російська армія зосереджує значні зусилля на Слобідському напрямку (включає Харківську область).
Згадки у перехопленнях СБУ та ГУР[ред.]
Розшифровки всіх перехоплень розмов російських військових, що були опубліковані СБУ та ГУР під час Лютої війни, зібрано в окремій довідці. У довідках з перехопленнями використовується ненормативна лексика - на жаль, ми не бачимо можливості достовірно передати культурні коди солдатів російської армії у інший спосіб.
У перехопленнях згадуються Харків та Ізюм. І сама Харківська область згадується у кількох перехопленнях:
20 квітня: мой спонсор должен нарубить бабла и приехать домой
Батько російського солдата вчить сина: "Будь аккуратней - то, что я тебя учил…"за родину, за сталина" - не надо этой хуйни…твоя задача победить. Давай, мой спонсор должен нарубить бабла и приехать домой".
Син, який знаходиться під Харковом, жаліється - замість 280 тисяч карбованців йому дали лише 100 тисяч.
"Это хуево", коментує батько. "Разбирайте Мерседесы, у них запчасти дорогие".
"Наши командиры, когда видят такие тачки, они либо их пиздят себе и катаются на них, или расстреливают из автоматов", відповідає солдат.
6 травня: нас уже нету почти, может, 50 из 800 человек
Російський військовий, що наразі перебуває на тимчасово окупованій території Харківської області, пояснює дружині: "зай, слышала, писали про лёгко раненых в группе? Они двухсотые, я тебе скажу больше, они пиздят вам!...Короче, я выбираться щас буду оттуда любыми способами".
Жінка попереджає, що в разі написання відмови, його одразу віддадуть під трибунал, але солдата це не лякає: "Я приеду, я тебе все расскажу, ты охуеешь. Тут, блядь, столько людей погубили, командиры ни разу не воевали…такие задачи ставят, нахуй, ебанутые они все…нас уже нету почти…может 50 из 800 человек…выбираться, нахуй, надо, Потому что тут только один выход - или двухсотый, или трехсотый. Другого выхода тут нету".
Меланхолійна дружина подробиць не бажає: "Лучше не надо мне такие ужасы рассказывать".
10 травня: можно в шапку насрать и на голову комбату надеть
Російський солдат, який знаходиться на Харківщині, розповідає батькові: "Они стоят, их обстреливают, а командир полка такой "Не отступать!". А сам он где-нибудь на диванчике сидит там, выпивает, наверное…".
Батько радить сину не ризикувати життям, а йти у відмову: "Пиши нахуй отказную, если только выскочишь – можно снимать погоны, в шапку, блядь, насрать и надеть на голову своему комбату или комбригу нахуй… Пошли они нахуй, блядь, с такой войнушкой, блядь!...Плешивая скотина нам каждое утро по телевизору рассказывает про новое оружие, которое вся Украина как увидела и напугалася, блядь! Я бы просто харкал в этот телевизор, если бы ему в рожу это прилетало…крыса никчемная бункерная".
17 травня: не хотел говорить, мы ему ухо отрезали + переклад англійською
Російський солдат, який знаходиться на Харківщині, вихваляється перед батьком катуванням українських військових та обстрілами мирних селищ: "Сегодня мы нехуево проявили себя. Деревню с трех сторон окружили, нахуй, и ебашили. Просто дома, короче, нахуй, выносили - стреляли по всему, по домам, по машинам. Все дома, нахер, танками разъебашили и БТРами. Двое пленных взяли…один не хотел говорить, мы ему ухо отрезали…это ещё ему пулю в лоб не пустили или БТРом не четвертовали, так что это еще нормально, это мягко. А так, можно было просто поставить короб от пулемета, 100 патронов в него выпустить, дуршлачок сделать".
Єдине, що цікавить батька після цієї розповіді - "а пайки дают, сынок?".
Син відповідає: "...изредка кто-то жрет. Сейчас вон, пацаны на разведку сходили, принесли колбасы, майонеза, сала…по людям, вон, прошлись. А смысл им залупаться? У нас стволы, у нас танк, епта. А если чот там залупнется - минус дом и живи как хочешь, на улице".
"А так можно, да?", питає батько. "Так нужно", відповідає росіянин.
26 травня: язык ей отрезали, чтоб ничо не рассказывала + переклад англійською
Російський солдат, який перебуває на Харківщині, сміється й вихваляється перед жінкою звірствами свого підрозділу: "Мы зачищаем подвалы, знаешь как? Не спрашиваем, кто там, а гранаты кидаем. Ебать, похуй вообще. У нас отряд называется "отряд самоубийц", ебать. Отряд головорезов, ебать, похуй вообще. Там, вон, мужики рассказывали, тоже отряд есть один, бабу, ебать, поймали, нахуй. Язык отрезали ей, нахуй, чтоб ничо не рассказывала, и чпокнули, блядь. И ебнули потом. Я тут творю, блядь, вообще. Ебашу всех, мне похуй вообще. Гражданских, не гражданских. Уши режу, блядь. Похуй вообще. Я могу просто взять нож, ебать, уши отрезать, ебать. Мне до пизды вообще. Даже в России если это будет, ебать".
Жінка слухає про зґвалтування й катування і меланхолійно подає репліки "серьезно?", "да я знаю" та "Маааакс!".
27 травня: сколько там людей в отказе?
Російський військовий, який воює на Харківському напрямку, розмовляє зі своїми командирами:
- Ну, у деда, как всегда, все не хотять! Я щас малышей отправлю туда на усиление, а потом разберемся.
- Ну те на подвале, передай! Ну опять бунт, на хуй! Погранец, сколько там людей в отказе?
- Да как я понял, личный состав. Весь.
- Повтори!
- Практически все.
Військові злочинці поіменно[ред.]
Російський солдат Костянтин Соловйов з міста Совєтськ Калінінградської області РФ, який служить у 11-му армійському корпусі Балтійського флоту, детально розповів матері у перехопленні, як саме співробітники ФСБ (і він разом з ними) катують українських полонених.
На момент публікації перехоплення Соловйов знаходився у Харківській області.
Текст перехоплення доступний у довідці Кати-росіяни, ми не цитуємо його тут для збереження психіки читачів.
